Розвиток освіти у Білій Церкві: починаючи з 19 століття до наших днів

  • Середа, вер. 28 2016
  • Автор 
Школа №13 стоїть на місці першої школи у Білій Церкві Школа №13 стоїть на місці першої школи у Білій Церкві

2 жовтня в Україні буде відзначатися День працівників освіти. Методист науково-методичного центру управління освіти й науки БМР Ольга Тереховова підготувала надзвичайно цікавий матеріал про те, як розвивалася освіта у Білій Церкві. Ви дізнаєтесь, хто був ініціатором створення перших шкіл у нашому місті, хто долучився до фінансування їх будівництва та роботи, а також про те, як загалом розвивалася освіта на теренах нашого міста, починаючи з 19 століття. 

Тогочасні священники не боролися за відкриття нових храмів по місту, а думали про будівництво шкіл

-     Ініціатором відкриття перших шкіл у Білій Церкві виступив П.Г. Лебединцев (на фото) – настоятель церкви Преображення Господ, нього і законовчитель Білоцерківської гімназії. Він давно виношував плани про відкриття школи у своїй парафії. Для цього був потрібний дозвіл власника Білої Церкви Владислава Браницького, і граф  згоду дав. 22 листопада 1859 року о. Петро Лебединцев оголосив у церкві після літургії про відкриття школи. 17 перших учнів з батьками відслужили урочистий молебень, після чого відбувся півгодинний урок вивчення абетки.

-     У 1859 році біля Собору св. Марії Магдалини було відкрито першу школу на Заріччі (на місці теперішньої школи № 13). Будівля мала 2 кімнати, які слугували навчальними класами, де здобували знання 20 учнів. Першим учителем став Іван Васильович Милко. Тривалий час школа була дворічна церковнопарафіяльна. Вчили тут граматики, лічби, каліграфії, історії, Закону Божого, співу (всі діти співали в церковному хорі).

-     У 1864 році по вул. Мічуріна була відкрита ще одна така школа (нині міська гімназія №2) з трирічним терміном навчання російською мовою. 1889 року засновано теперішню школу № 3. Тут навчали не тільки загальноосвітніх дисциплін, а й ремесел: хлопчиків – чоловічих, дівчаток – жіночих. Усього учнів було 187. У грудні 1910 року відкривається школа на Ротку (школа № 10), на землі, яку через непридатність до землеробства Браницькі подарували жителям села Роток.

-     Діяльність о. Петра сколихнула не тільки громадське життя міста, а й усього Південно-Західного краю Російської імперії. Часто школи створювалися завдяки ентузіазму місцевої інтелігенції. У Київській єпархії в січні 1862 р. було вже 1335 шкіл, а через рік – 1370.

Граф Браницький захотів мати у своєму місті гімназію і збудував її на власний кошт

-     Біла Церква довго не мала середнього навчального закладу, однак ситуація змінилась через незадовільний стан приміщень Вінницької гімназії та бажання графа Браницького мати гімназію в його Білій Церкві. Він запропонував Міністерству Просвіти свої послуги. Будівництво було розпочато в 1843 році і завершено в 1847-му. Приміщення гімназії освятив і відкрив 19 серпня 1847 року Київський митрополит Філарет. Це свідчить про те, що духовенство Києва надавало великого значення відкриттю гімназії в Білій Церкві. Першим директором закладу був А.А. Яковлєв.

-     У 1862 році директором призначили Михайла Корнійовича Чалого. А 1872 року Білоцерківська гімназія зазнала докорінної реформи – її було перетворено на реальне училище, де переважно викладати точні та природничі науки. Для цього з Петербурзького університету запросили досвідченого вчителя, учня Бекетова, П.К. Стефановича.

-     Згодом на базі Білоцерківського реального училища постало дві гімназії – чоловіча та жіноча. У такому вигляді вони проіснували до революції.

-     Викладачами гімназії в різні роки були: Михайло Чалий, директор гімназії, один із перших біографів великого Кобзаря; Іван Сошенко, видатний український художник; Кирило Стеценко, відомий український композитор, громадський та церковний діяч; отець Петро Лебединцев, протоієрей Софіївського собору, видатний історик, археолог, редактор “Киевских епархиальных ведомостей”; отець Нестор Шараєвський, відомий своєю діяльністю в церковно-археологічному товаристві при Київській духовній академії; Борис Познанський, який відзначився участю в українофільському рухові.

-     З випускників Білоцерківської гімназії помітний слід в громадсько-політичному житті залишили револю-ціонер Людвіг Варинський, поет Саша Чорний, письменник Юрій Смолич, видатний фізик, академік Бенціон Вул.

-     Історія залишила відомості про неординарні особистості: Ананій Петрович Чередніченко працював у школі  на Заріччі на зламі ХІХ-ХХ ст. і здійснив педагогічний подвиг – був  директором школи  60 років!

На початку 20-х років почали відкриватися нові школи

-     Кінець 1920 року (закінчення громадянської війни) характеризується в Білій Церкві періодом глибокої кризи. Місто являло собою страшну картину руйнувань. Але саме в цей час відкрилися чоловіча й жіноча гімназії, а також гімназія для дорослих. У серпні 1920 року засновано 9 трудових шкіл, з них 4 україномовні, 2 російські і 1 польська.

-     Улітку цього ж року було проведено реформу. Замість багатьох видів та типів шкіл створено 24 трудові, в яких навчалось 3407 учнів. На базі двох гімназій відкрились вищі 3-річні педагогічні курси (пізніше педтехнікум). У жовтні запрацювали с/г і промисловий технікуми.

-     1925 року в місті було запроваджено загальну початкову освіту. У 1931-му сільськогосподарський тех-нікум реорганізовано в зооветеринарний інститут. А в 1934 році з Києва переведено агроінженерний інститут і об’єднано з технікумом в Білоцерківський аграрний інститут з 5-ма факультетами.

У роки війни в Білій Церкві працювали початкові класи

-     У 1940 році в Білій Церкві налічувалось 15 шкіл (6810 дітей), працювала вечірня школа (150 чоловік) та школа-семирічка для глухонімих дітей, було 10 дитячих садків (650 дітей), 3 дитбудинки (485 дітей). Піонерська організація міста мала добре обладнаний Палац піонерів, який був відкритий у 1930 році.

-     Та всі ці досягнення мирного життя згоріли в полум’ї ІІ світової війни. 16 липня 1941 року гусениці ворожих танків уже скреготіли бруківкою міста. 902 дні в Білій Церкві “господарювали” фашисти.

-     Добровольцями і за призовом пішли на фронт учителі та учні шкіл міста. Серед них – освітяни Григорій Савелович Мушинський, Данило Іванович Рябчук, Родіон Олександрович Кулицький, Юрій Антонович Ковальов, Петро Іванович Кухаренко, Олександр Іванович Настевич, Арсеній Микитович Сімковський, Андрій Гаврилович Кваша, Андрій Іванович Анастасьєв, Олександр Васильович Поха, весь випускний клас школи №13 разом із директором С.М. Бехацьким та багато інших.

-     В роки війни в Білій Церкві працювали початкові класи в школах №7 і №13, де навчали української, німецької мов, математики. Навчальний рік закінчувався у квітні, потім дітей використовували на сільгоспроботах.

-     Під час окупації німці перетворили приміщення шкіл на казарми для жандармерії, тюрми, шпиталі, конюшні.

-     Учителі школи №9 Ганна Антонівна Онищенко і Ганна Серапіонівна Підгаєцька вели велику підпільну роботу в місті, а ще вони продовжували навчати дітей удома. За підпільну роботу вони, а також Дмитро Тимофійович Парчевський та Галина Іва-нівна Парчевська по-звірячому були замучені в гестапівських застінках.

-     Багато вчителів та учнів міста не повернулися з фронтів ІІ світової війни. Серед них Герої Радянського Союзу І.Т. Зінченко, Л.М. Павличенко, В.І. Логінов, М.О. Кириленко, М.М. Мельник.

-     4 січня 1944 року Біла Церква була звільнена від німецько-фашистських окупантів. Навчання в школах міста розпочалося вже через декілька днів.

-     У квітні 1944 року виконком міськради звернувся до всіх жителів із закликом відродити Білу Церкву і якомога скоріше залікувати рани, нанесені їй війною.

Післявоєнне відродження шкільної освіти

-     У новому 1944/1945 навчальному році за парти в школах міста сіли 7 тисяч учнів. Восени 1958 року пролунав перший дзвінок у восьмирічний школі №25, яку згодом перейменували у восьмирічну №15. Наступного року починає працювати восьмирічна школа № 8. У 1960-му – середня загальноосвітня трудова політехнічна школа №9 з викладанням ряду предметів англійською мовою. У 1961 році діти За-річчя одержали від держави чудовий подарунок – двоповерхову школу. Тоді ж учні школи №5 перейшли в нове гарне триповерхове приміщення по вул. Крижанівського, 7. У 1966-му в Білій Церкві була відкрита санаторна школа-інтернат на 550 учнівських місць для дітей, хворих на туберкульоз. 1 вересня 1973 року відкривається школа №4, а у 1983-му – нове приміщення школи №12.

-     Новий етап розвитку освіти почався із проголошенням у 1991 році незалежності України. Споруджуються і відкриються нові нав-чальні заклади, загалом відбувається реформування їхньої мережі.

-     У тому, що в Білій Церкві створена різнопланова самодостатня система освіти, яка задовольняє запити й інтереси мешканців міста, велика заслуга Олександра Борисовича Олійника, який очолював галузь 23 роки!     

-     Цей процес продовжується й у наступні роки.  2014-го за ініціативи начальника управління освіти і науки Ю.Ф. Петрика на базі загальноосвітньої школи №8 створено навчально-виховне об’єднання «Звитяга». 2015 року на базі економіко-правового ліцею запрацювало навчально-виховне  об’-єднання «Ліцей-мала академія наук».

Освіта м. Біла Церква станом на сьогодні

-     У 25 річницю Незалежності України загальна середня освіта Білої Церкви представлена 27 закладами, в числі яких п’ять спеціалізованих шкіл, ліцей, колегіум, дві гімназії, тринадцять загальноосвітніх шкіл І-ІІІ ступенів, одна школа І ступеня та спеціальна загальноосвітня, дві вечірні школи. В них навчається 20 000 дітей.

Прочитано 1360 раз
Опубліковано в Освіта

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Поділитись новиною

Відправити в FacebookВідправити в Google BookmarksВідправити в TwitterВідправити в LinkedIn

Вибір редакції

Читайте також

Фото та відео