Як розпізнати в собі "злу нитку"?

  • Понеділок, вер. 19 2016
  • Автор 

Уявімо собі детективний сюжет в дусі «Строкатої стрічки» Конан Дойля, і назвемо його «Зла нитка». Не дуже близький знайомий раптом пропонує Вам зовсім задешево веселе п'ятимісячне цуценя лабрадора, про який ви давно мріяли, але не могли собі дозволити через брак коштів. Начебто цей знайомий терміново виїжджає за кордон, і хоче віддати цуценя «у гарні руки». Ви не сумніваєтеся, що руки у Вас найкращі, з вдячністю берете цуценя і починаєте з цим цуценям радіти життю і один одному, гуляти з ним в парку і пишатися, який він у Вас розумний і красивий. Ідилія триває десь близько півроку. А потім Ви помічаєте, що Ваш улюбленець починає чахнути...

Він гірше їсть, стає не таким жвавим і веселим, часто чухається і рясно випадає шерсть, навіть з'являються залисини. На третій поверх молодий лабрадор вже піднімається не бігом, а кроком, після цього кашляє, і серце готове вискочити з грудей. Слабкість наростає, а потім Ваш улюбленець раптом сивіє. Він вже постійно чухмариться, шкіра у нього лиса і червона, з розчухами і гнійниками, а під шкірою у нього з'являються дивні вузли, які можуть раптом зникнути і з'явитися в іншому місці. І найголовніше, ніяке лікування, ніякі вітаміни та мінеральні добавки не допомагають. Ветеринарні лікарі щось невиразно бурмочуть про ідіопатичну алергію, і розводять руками.

Так проходить ще сім місяців, і улюбленець помирає, а Ви раптом розумієте, що і у Вас зі здоров'ям не все гаразд. У вас теж з'являється слабкість, дратівливість, поганий сон, часто турбують головні болі, свербіння в різних ділянках тіла. З'являється відчуття повзання черв'яків під шкірою (до речі, симптомчик, дуже характерний для шизофренії). А коли одного разу ввечері, дивлячись у дзеркало, ви виявляєте, як з вашого лівого ока, виповзає біла тонка тридцятисантиметровий змія, то помираєте від огиди і розриву ослаблого за час хвороби серця.

Потім справою займуться доблесні внутрішні органи, і читач дізнається, що Ваш друг, якого Ви і не підозрювали ні в чому поганому, хоча відбили у нього в молодості кохану дівчину, весь цей час Вас пристрасно ненавидів. А працював він паразитологом, і в його запаленому мозку народилася ідея, як Вас занапастити, і самому не потрапити у в'язницю, і він придумав ідеальне вбивство. Через підставних осіб він дарує вам цуценя лабрадора, зараженого дирофіляріозом. Правоохоронці все-таки викривають, він колеться на першому ж допиті, а Ви, як невинно убієнний, потрапляєте в рай. Загалом, всі задоволені, а ми що залишилися в живих читачі повинні розібратися, чи такий це напівфантастичний сюжет далекий від істини, і що це за захворювання таке, дірофіляріоз, про який мало хто знає, хоча воно в собачому світі вже прийняло характер епідемії.

Дирофілярія – в перекладі – зла нитка, diro filum. Захворювання дірофіляріоз викликається особливим видом гельмінтів - дирофілярій, паразитуючих в порожнинах серця, великих судинах (вид dirofilaria immitis), а так само в підшкірній і підслизової жировій клітковині, і в деяких органах, зокрема ока, головному і спинному мозку, черевної порожнини і мошонці (dirofilaria repens). Захворювання відоме з давніх часів, поширене в районах з теплим кліматом, тобто у зв'язку з глобальним потеплінням – повсюдно. Хворіють ним представники псових і котячих. Дорослі особини дирофілярій, самки і самці, це білі, дуже рухливі глисти, з ниткоподібним, діаметром 1мм, тілом, в довжину можуть досягати 30см, але в середньому не перевищують 10-15. Самки дирофілярій живородні, в добу народжують до 30 000 дитинчат – мікрофілярій, розміром трохи більше еритроцита. При значному терміні захворювання в організмі цих мікрофілярій може бути кілька десятків мільярдів. 

Потрапляють мікрофілярії в тіло тварини і людини з укусом комах, які є проміжними господарями. В організм комара личинка-мікрофілярії теж потрапляє з кров'ю, коли комар кусає хвору тварину. Через 17-20 днів личинки проходять в комарі три стадії. Тепер вони готові жити і розвиватися в наступній тварині, яку на той момент вкусить комар.

Людина не є джерелом зараження, так як потрапивші до неї в кров мікрофілярії відчувають себе там приблизно як голий чоловік на Північному полюсі. Їм там холодно, і вони вмирають. А ось якщо у людини тиждень тримається «собача» температура – 38 градусів, тут у мікрофилярій з'являється шанс на виживання. Про те, в тілі людини може розвиватися лише одна доросла особина, яка найчастіше, не досягає статевої зрілості, самка. Людина заражається на дирофіляріоз тільки при укусі кровосисних комах, в основному комарів. Безпосередньо від собак і кішок людина не заражається.

Симптоми у собаки ми вже досить точно описали в першій частині нашої розповіді, хіба що варто додати, що не всі вони можуть бути в однієї собаки. Іноді лише один якийсь симптом говорить про наявність захворювання.

У людей залежно від локалізації збудників, розрізняють внутрішній, або серцевий (D. immitis), та підшкірний (D. repens) дирофіляріози. 

Внутрішній дирофіляріоз діагностується як легеневе захворювання, яке проходить у більшості випадків безсимптомно. Патологічні зміни виявляються випадково під час рентґенологічного обстеження у зв'язку з підозрою на злоякісне новоутворення. Іноді хворі відзначають біль у грудній клітці, рідше кровохаркання. Рентґенологічно визначаються «монетоподібні ураження» в легенях - кулеподібно обмежені вузли діаметром 1- 2 см.

Клінічні прояви підшкірної форми у людей дуже різноманітні та пов'язані з локалізацією дирофілярій у шкірі та підшкірній жировій клітковині, тканинах очниці та оболонках внутрішніх органів. Перша ознака захворювання - безболюче або болюче пухлинне утворення у шкірі та інших тканинах. Для обмеження патогенної дії паразита організм формує навколо гельмінта захисну оболонку - зону продуктивного запалення (пухлина, припухлість, гранульома та ін.). Враховуючи тільки ці симптоми, встановлюють первинний діагноз, не пов'язаний з паразитарною етіологією: атерома, ліпома, фіброма, реактивна лімфаденопатія, венозний тромбоз, алергічний набряк, фурункульоз, защемлена пахова грижа та ін. 

З моменту зараження до утворення пухлини проходить звичайно не менше 1 міс, а іноді до 2 років. Характерним симптомом захворювання є міграція гельмінта, що проявляється в пересуванні чи ущільненні пухлини під шкірою. Відстань, на яку переміщається гельмінт, складає від декількох до десятків сантиметрів, швидкість міграції до 30 см за добу.

Біля 50% зареєстрованих у людини випадків припадає на дирофіляріоз органа зору. Підсилення міграції гельмінта спостерігається під час дії на шкіру струмами УВЧ при фізіотерапії, а також після прогрівання компресами або зігріваючими мазями. У ряді випадків хворі вилучають гельмінта під час розчісування шкіри, інколи він виходить самостійно крізь уражену тканину. У багатьох хворих інвазія має рецидивний перебіг з фазами затухання та загострення процесу. При несвоєчасному видаленні гельмінта може розвиватися запальний процес або абсцес з гельмінтом усередині.

Терміни встановлення клінічного й паразитологічного діагнозів часто не збігаються. Своєчасність діагностики залежить від тяжкості хвороби, а також ступеня інформованості лікаря про дирофіляріоз. Діагноз дирофіляріозу іноді встановлюють на операційному столі, коли живий гельмінт виходить на поверхню з ураженої тканини самостійно або видаляється хірургом при ревізії або при випадковому розтині тканини (циста, гранульома).

У передопераційній діагностиці дирофіляріозу ефективні ультразвукове обстеження, комп'ютерна томографія, імунологічні методи. Паразитологічний діагноз ґрунтується на морфологічній характеристиці збудників. Оскільки дирофілярії є факультативними паразитами людини, діагноз ставлять після виявлення одиничних дорослих гельмінтів, частіше незапліднених самок, рідше самців, а не личинок у крові, як у облігатних господарів.

За офіційними статистичними даними санепідустанов, в Україні щорічно реєструється до 100 випадків дирофіляріозу серед людей, не виключенням є і м. Біла Церква.

Отож, у підсумку зазначимо, що краще попередити ніж лікувати.

Профілактика захворювання складається з трьох напрямків:
• Боротьба з комарами;
• Виявлення дирофілярій у собак з подальшим лікуванням;
• Запобігання контакту людини і тварин з комарами.

Бажаю Вам, шанавні читачі, та Вашим улюбленцям гарного здоров'я та детективних сюжетів лише у творах.

Завідувач Білоцерківського міського відділу
лабораторних досліджень ДУ «Київський 
ОЛЦ МОЗ України», лікар паразитолог Ірина Дєдова

Прочитано 1647 раз
Опубліковано в Медицина

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Поділитись новиною

Відправити в FacebookВідправити в Google BookmarksВідправити в TwitterВідправити в LinkedIn

Вибір редакції

Читайте також

Фото та відео