Наш Центр крові, розповів його головний лікар, приймає донорську кров, переробляє її на складові частини й цілодобово готовий забезпечувати ними лікувально-профілактичні заклади Київщини. Маючи ще два підрозділи (в столиці й Переяслав-Хмельницькому), заклад може доставити кров і надати необхідну допомогу в якнайкоротші терміни.
У Центрі просто на фізичному рівні відчуваєш, що панівними в ньому є професіоналізм кадрів, безпека донора і якість того продукту, що буде приготовлений з донорської крові. Загалом тут працюють 205 людей – висококваліфікованих, досвідчених, відповідальних. Сам же Центр оснащений найсучаснішим обладнанням – на такому ж працюють аналогічні європейські установи. Відтак не випадково саме сюди приїздять запозичати досвід роботи колеги з усієї України, медики з лікарень звертаються за консультаційно-методичною допомогою.
Вперше в країні саме в нашому Центрі крові було розміщено лабораторію молекулярно-генетичного обстеження донорської крові. Це дає змогу виявляти збудників інфекційних захворювань, таких, приміром, як ВІЛ, гепатити В, С, сифіліс, на рівні гена. Відтак зрозуміло, що донорська кров має високий ступінь захисту від цих інфекцій.
Не менш важливою є можливість закладу взяти в донора не тільки кров, а й ту її складову частину, котра потрібна для лікування того чи іншого хворого, наприклад, певний вид клітин. На нинішньому етапі особлива увага приділяється запровадженню в стандарти лікування концентрату тромбоцитів. Так, фахівці-онкологи говорять, що боротися з надважкою недугою без клітин крові, що містять тромбоцити, неможливо. Отож білоцерківський Центр уже придбав відповідну апаратуру.
Петро Трохимович розповів і про власне роботу з донорами, зауваживши, до речі, що орієнтуються тут найбільше на тих, хто приходить здавати кров не за винагороду, а за покликом серця, за переконанням, аби допомогти хворому чи потерпілому (часто незнайомому) видужати. Хоча таких донорів поки не дуже багато – відсотків 40 від усьо-го загалу. Між іншим, після зданих безплатно сорока максимальних доз крові (450 г) громадянинові присвоюється звання „Почесний донор України”. На Київщині таких проживає (з часу введення відзнаки в 1995 р.) майже 250 осіб. Маємо і двох заслужених донорів, один з яких є мешканцем Узина. В той же час, продовжують благородну місію й почесні донори СРСР. Можливо, не всім відомо, але крім того, що людина, котра здає кров, рятує інших, вона й для себе має з того користь. Наукою доведено, що постійні донори довше живуть, рідше страждають на серцево-судинні захворювання, атеросклероз, інфаркти міокарда.
Найближчої неділі у світі якраз відзначатиметься День донора. Заходи з цієї нагоди традиційно відбудуться і в Центрі крові. Як правило, сюди прийдуть близько 400 людей, котрі безоплатно по-діляться кров’ю з тими, хто потребує допомоги. А вже зараз в області працюють виїзні бригади закладу, які відвідують бажаючих здати кров. Цьогоріч ними стали колективи кількох банків, Білоцерківська єпархія, як завжди – Білоцерківський національний аграрний університет.
– Є випадки, при яких, окрім донорської крові, ніщо не може врятувати життя пацієнта, – каже Петро Вербіцький. – Сучасна наука ще не винайшла такий препарат, який би замінив цільну донорську кров. Тому її здача є найвищим проявом гуманізму.
А ще досвідчений лікар поділився – стан, який переживає людина, усвідомлюючи, що своєю кров’ю рятує інше життя, не можна передати словами. Його варто відчути. Тож, любі земляки, долучаймося. Й за справи наші нам воздасться.
Валентина Храбуст, «Громадська думка»