Валерію Володимировичу, поясніть, що будується на території сьомої військової частини?

У нас в місті розроблена і затверджена програма поводження з твердими побутовими відходами до 2019 року. Цей документ передбачає ряд  заходів які впроваджуються в місті , в тому числі і схему санітарної очистки. Але це стосується лише твердих побутових відходів (харчові відходи, упаковка). В той же час в місті є проблема з переробкою промислових відходів. Це відходи деревини, пластик, гальванічні елементи тощо. В 1999 році підприємству ТОВ «Майдан-Брок-ЛТД» була виділена земельна ділянка, цільове призначення якої розміщення полігону побутових будівельних та промислових відходів з їх переробкою та утилізацією. Ця земельна ділянка заходиться в урочищі «Товсте». В кінці січня цього року підприємство «Майдан-Брок ЛТД» звернулося до управління містобудування та архітектури з проханням надати містобудівні умови і обмеження щодо розміщення виробничого комплексу по переробці і утилізації відходів виробництва з їх подальшим захороненням на території Біла Церква, в урочищі «Товсте». Коли управління містобудування і архітектури побачило ці документи, то, зважаючи на серйозні екологічні ризики, звернулося до заступника міського голови Віктора Сокола з пропозицією провести нараду з цього питання. 4 лютого цього року таку  нараду провів мер міста Василь Савчук за участю підприємства і відповідних міських служб. Як виявилося, компанія уже на момент звернення провела підготовчі роботи: вирівняли площадку, огородила її парканом. Згідно документів виробничий комплекс має  таку потужність, що можна утилізувати сміття не тільки з Білої Церкви, але з усієї України. А це відходи 1 класу небезпеки: ртутні лампи, кислотні суспензії, гальванічні відходи, прострочені засоби захисту рослин, хімікати. Розміщення таких об’єктів також передбачає, що в радіусі 1000 метрів навколо такого об’єкту не може бути жодних житлових будинків, підприємств, що працюють з продуктами харчування. Тоді як земельна ділянка під будівництво такого заводу знаходиться поряд з дачами, складами з продуктами харчування для військових частин, виробничою базою військторгу. Тобто будівництво такого об’єкту не вписувалось в рамки нормативних актів. Ми були вкрай здивовані такими планами. За результатами наради було прийнято рішення складений відповідний протокол, в якому підприємству  відповідно до законів «Про об’єкти підвищеної небезпеки», «Про відходи», «Про правовий режим територій, що зазнали радіоактивних забруднень внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про регулювання містобудівної діяльності», наказу Держсанепідемслужби «Про затвердження державних санітарних правил будування та забудови населених пунктів», рекомендовано підприємству звернутися до міської ради за дозволом на розміщення такого об’єкту на території міста.

А якщо будівництво продовжиться?

Щоб зупинити будь-які їх дії по будівництву заводу, управління містобудування і архітектури Білої Церкви направило лист до Державної архітектурної будівельної інспекції з проханням проконтролювати хід робіт на об’єкті. Зараз вони можуть здійснювати лише підготовчі роботи. Якщо раптом почнуть будівельну діяльність, звернемося до прокуратури, екологічної інспекції.

Міська рада навряд чи дасть дозвіл на будівництво такого об’єкту. Єдиний вихід для підприємства повернутися до тих обсягів, які вони декларували в 1999 році?

Звичайно. Місту потрібен завод, ми не можемо повністю відмовитися від його спорудження, бо маємо промислове сміття. Але ж завод має переробляти лише наше сміття, а не з усієї країни. До того ж в Україні немає заводу, який би утилізував всі небезпечні відходи. Є такі, які спеціалізуються на гальваніці, є такі, які займаються хімією, але, щоб все відразу переробляти, такого немає.

У міської влади були плани по спорудженню іншого заводу, а саме для переробки лише побутового сміття. Як просуваються справи з цим проектом?

Починаючи з 2007 року ми отримали багато звернень від різних суб’єктів підприємницької діяльності з пропозицією будівництва такого заводу. Провели конкурс на найкращу технологію утилізацію побутового сміття. Ще тоді міська влада категорично заявила, що нам не підходять технології, які погіршують екологічний стан міста, а саме технологія спалювання сміття. Чому? Тому що перед спалюванням маємо забезпечити сортування сміття, щоб не горіли в одній купі продуктові відходи, пластик, поліетилен, гальваніка і т.д. При спалюванні гальванічних елементів, приміром, в повітря викидаються такі шкідливі речовини, що відходи сталепрокатного заводу, який жителі міста не дозволили будувати, просто квіточки. В Європі і США спалюється не більше 20% сміття. Решта утилізується шляхом переробки.  Поки що питання з будівництвом такого заводу не розв’язане, хоча ділянка в розмірі 5 га під його будівництво виділена. Пропозиції надходять і далі, але на жаль, вони нам не по кишені. Приміром, нам кажуть: ми побудуємо завод за 70-80 млн. евро. Термін окупності 3-5 років. В мене відразу питання: скільки ж буде коштувати утилізація куба сміття? Виходить, що 500 грн. Ми можемо такий тариф запропонувати населенню?  

Місту ще є куди викидати побутове сміття?

В 2008 році був розроблений  проект реконструкції сміттєзвалища, це дало можливість продовжити термін експлуатації на декілька років. Але надалі треба щось робити. Полігону вже понад 60 років, там накопичено біля 2 млн. тонн відходів , термін його експлуатації закінчується . То ж питання з сміттєпереробним заводом для побутових відходів актуальне. Багато  вже зроблено завдяки небайдужій позиції керівників підприємства  КАТП – 1028. За їх кошт в 2010 році побудовано  сортувальну станцію, де пакуються ті відходи, які мешканці складають у відповідні контейнери для скла, паперу, пластику. Це сміття вивозиться на переробку за межі міста на різні підприємства в Україні. А на полігоні захоронюються лише органічні відходи, які пізніше стають добривом. Тобто не є небезпечними. Також планується на  полігоні встановити обладнання  для видобування біогазу, який є на нашому звалищі , тому що воно  правильно  експлуатується. Наше звалище не горить, дотримуються технології: захоронення ,якщо й трапляються локальні пожежі, їх швидко усувають. Тому полігон ще й цінний тим, що там накопичилось багато біогазу, який можна переробити в електричну енергію. Взагалі в питанні утилізації сміття багато чого вдалось досягти саме завдяки ініціативності керівництва КАТП-1028. В 2006 році перші сто контейнерів для роздільного сміття були закуплені за кошти місцевого бюджету, решту  1000 закупило підприємство за свої кошти. Хоча поки що їм це не приносить прибутку. Я запевняю, що в місті на 95% виконуються усі законодавчі норми щодо утилізації твердих побутових відходів.

Шкода, що не всі мешканці дотримуються правил сортування сміття. Яким чином можна стимулювати людей все-таки дбати про довкілля?

Так, проблема є. Коли ми в 2006-2007 році почали встановлювати контейнери в центральній частині міста - деякі мешканці просто кидалися під техніку. Наступним кроком  було заварювання сміттєпроводів. Біла Церква, до речі, чи не єдине місто в Україні з такою кількістю населення де сіттєзбірники були відкриті. Закриття сміттєпроводів  дає змогу забезпечити санітарні умови в під’їздах: нема неприємного запаху, гризунів і в той же час зробити перші кроки для роздільного збору сміття. Наступним кроком буде будівництво контейнерних майданчиків, де стоятимуть  по 10-12 баків для сміття. Бо не можна звинувачувати громадян в неохайності, якщо не вистачає баків. Також це дасть можливість забрати ці контейнери з-під вікон. Коли буде завод по переробці промислово сміття, то і будівельне побутове сміття буде де утилізувати. Хоча звичайно всі ці плани тісно пов’язані з фінансування. Економічна ситуація в країні не дозволяє наразі втілити все задумане.

Щовесни і щоосені місто просто задихається від спалювання сміття на городах, у дворах. Чому цю проблему ніяк не можна вирішити?

Спалювати сміття на території міста заборонено , тим більше що Біла Церква має статус міста з посиленим радіологічним контролем. В 2010 році були внесені зміни до Адміністративного кодексу за порушення правил благоустрою. Викинув недопалок на дорогу – заплати 340 – 1360 грн. штрафу.  Спалювання сміття обійдеться в 850-1700 грн. Якщо громадяни фіксують випадки спалювання сміття, потрібно звертатися у відділ охорони навколишнього середовища чи в управління ЖКГ або в інспекцію з благоустрою. Але, в мене прохання: якщо звернулися, то коли прийде інспекція складати протокол, не треба ховатися, вийдіть і підтвердіть, що сусід таки палив сміття. Якщо винуватець не згоден, то потрібно два свідка. Без громадянської позиції мешканців міста це питання не вирішити. Приміром, в Німеччині, якщо сусід побачив, що з автомобіля капає масло, він відразу телефонує в екологічну інспекцію, яка виїжджає на місце і накладає величезний штраф.