Вівторок, трав. 13 2014

З Мариною Ларіною ми познайомилися ще коли в її родині було четверо дітлахів. З чоловіком і хлопчиками вони тулилися в крихітній кімнатці гуртожитку на Шевченка. Двоярусне ліжечко, з якого старші вже тоді повиростали, колиска, диван із натягнутим шнурочком над ним, де висіли шкільні костюмчики, письмовий і обідній столики та все інше, що необ-хідне в домі, мусило на тих жалюгідних метрах не просто бути, а й служити великій сім’ї. Це важко – в таких умовах почуватися щасливою матусею. Але й тоді, і нині, коли з’явилися на світ ще двоє діток, Марина не стала знервованою, змученою вічним клопотом песимісткою. В усякому разі, на порозі вже іншої квартири нас зустрічала невеличка, красива, усміхнена жінка. Знаємо, що фельдшер за першою освітою, Марина встигла отримати фах менеджера-економіста в галузі охорони здоров’я в Східноєвропейському університеті – якраз перед народженням 4-го сина.

Вівторок, трав. 13 2014

Покоління переможців... Скільки ж величного і трагічного, героїчного і людяного увібрало в себе це поняття! Здавалося, що навіть час не здатний подолати тих, хто вистояв у вихорі буремних воєнних літ. Що вони будуть поряд з нами завжди, так само захищаючи від зла. Ці люди – хто з вічності, із бронзи і граніту, а хто з живою пам’яттю, яскравим спогадом, доброю, мудрою порадою – не просто символи любові до Батьківщини та вірності своєму народові. Вони – одна з найбільших цінностей того народу, нових його поколінь. Ось чому, ми переконані, кожна зустріч з ветераном Великої Вітчизняної, свідком і творцем великої історії миру, є особливо важливою. Надто ж тому, що час, як з’ясувалося, буває невблаганним.

Понеділок, трав. 05 2014

1 травня святкує своє 100-річчя Ніна Нагорна, що  мешкає в  Білій Церкві. На її вік припало три голодівки і дві війни. Вона пам’ятає Семена Петлюру і Нестора Махна, згадує як маленькою гралася керенками, як батько підводами возив зброю у Першу світову війну.

П'ятниця, бер. 28 2014

Ірина Власова мешкає в Білій Церкві, а її рідні – в Криму. Повертаючись додому на початку березня, вона побачила скільки сімей кримських татар уже тоді спішно покидали півострів. Порадившись з рідними вдома, жінка вирішила записатись до лав волонтерів, які хочуть взяти до себе на тимчасове проживання кримську сім’ю. Її розповідь цінна не тільки тим, як прості люди набагато швидше за центральну владу реагують на виклики сьогодення. Ірина добре розуміє, з чим пов’язано бажання кримчан стати росіянами, адже сама фактично виросла там.

П'ятниця, бер. 21 2014

За кримськими подіями потроху забуваються ті дні, коли на Майдані снайпери розстрілювали беззбройних людей. Рятувати поранених доводилось волонтерам-медикам. Серед таких і наша землячка 24-річна Анна Мікулович. В звичайний час – вона медсестра одного з медичних закладів в Білій Церкві. Але в ті важкі дні не змогла всидіти вдома. Її варто почитати і тим, хто вважає, що від нього особисто нічого не залежить, і тим, хто готується захищати свою країну, і тим, хто вперто вірить, що на майдан їхали по гроші…

Сторінка 47 з 47

Поділитись новиною

Відправити в FacebookВідправити в Google BookmarksВідправити в TwitterВідправити в LinkedIn

Вибір редакції

Читайте також

Фото та відео