Із самого початку радіо стало символом цивілізації та поступу. Воно інформувало, роз’яснювало, вчило. А з часом перетворилося на незамінного порадника – прийшло майже в кожну домівку, на сільські та міські майдани.

В радянські часи програми місцевого мовлення готували Есфір Кемельмахер, Петро Гаврилюк, Катерина Сідлецька, Ілля Зак, Валентин Ващишин, Микола Варченко, Володимир Баранівський, Галина Заблоцька.

Не просто складалася доля Білоцерківського радіо, але, незважаючи на труднощі, голос Білої Церкви звучав і в нелегкі післявоєнні часи, і в роки перебудови. З Незалежністю України почалась нова сторінка історії Білоцерківського радіомовлення. У той нестабільний період, коли в багатьох регіонах Київщини радіо було знищене, завдяки мудрості й далекоглядності керівників міста і району – Геннадія Шуліпи, Володимира Лапади, Василя Дудника – місцеве радіо було збережене.

В 1991 році за рішенням сесій Білоцерківської міської і районної рад створено редакцію Білоцерківського радіомовлення в її нинішньому статусі. Очолив її Петро Гурський.

Півстоліття віддала роботі на радіо Надія Кравченко, пройшовши шлях від диктора до головного редактора. Її голос добре знають жителі міста й району, адже, слухаючи її програми, виросло вже не одне покоління.

Сьогодні інформаційний простір Білоцерківщини достатньо насичений комерційними телерадіокомпаніями, але для багатьох проводове радіо залишається найдоступнішим засобом масової інформації, із програм якого можна дізнатися саме про події місцевого значення. Нині їх готують головний редактор Тетяна Цейтліна та Надія Кравченко. Окрім новин, офіційних матеріалів та інтерв’ю, колектив редакції працює над авторськими програмами „Літературно-мистецька світлиця”, „Білоцерківщина – мій рідний край”, „Час депутата”, „Вісник управління соціального захисту”,  спільними проектами (з єпархією „Шлях до віри” та благодійним фондом Костянтина Єфименка „Білоцерківці”).

Наші колеги переконані, що радіомовлення було і залишається одним із найпотужніших інформаційних ресурсів, який працює на зміцнення національної ідеї. На жаль, підприємство „Укртелеком” робить все можливе, аби позбутись нерентабельної галузі та залишити тисячі людей без доступного і об’єктивного засобу масової інформації. Вже на наступний рік заплановане масштабне скорочення працівників, які забезпечують трансляцію радіо-програм, обслуговують складну апаратуру та мережі. Такі дії можуть поставити під загрозу існування проводового українського радіо в цілому. І це в той час, коли проти всього українського ведеться потужна інформаційна війна!

– Ми сподіваємось, що вище керівництво держави не дозволить знищити українське радіо, яке має майже столітню історію та традиції, – говорить Тетяна Цейтліна.

"Громадська думка” також поділяє надії наших колег. А ще – в зв’язку з розкішним ювілеєм – зичимо їм міцності, стійкості духу в шляхетній справі на ниві Слова. Зичимо доброго й мудрого слухача, вірних друзів і тільки гарних новин! Нехай ще довгі роки збиратиме земляків біля приймачів ваше рідне й довгождане: „Говорить Біла Церква”!

*********

Не віриться, що нашому радіо вже 80 років. Як не уявляється й те, як взагалі можна без радіо жити. Саме такими словами розпочав своє вітання на адресу ювілярів – колективу редакції Білоцерківського радіомовлення – міський голова Василь Савчук. Він зауважив, що дуже багато людей, особливо старшого віку, зустрічають день і проводжають його звуками Гімну України, що лунають по радіо. А якщо, не дай Боже, воно замовчить – то це взагалі катастрофа. Бо, як слушно підмітив голова РДА Вадим Маршалок, є ж земляки й одинокі, для котрих голос із приймача – єдиний у їхній домівці.
Та нині важкі часи переживають не тільки люди (хоча, зазвичай, саме вони їх і створюють). Перед реальною загрозою зникнення опинилося й проводове радіо: милий, рідний „говорунчик”, що вже став і символом, і оберегом, і членом сім’ї, виявився „нерентабельним”. І комусь дуже хочеться його позбутися. Та очільники міста й району запевняють: зроблять усе від них залежне, аби цього не сталося, – „Радіо жило, живе і буде жити!”. Тож будем сподіватися.

З нагоди ж ювілею Василь Савчук нагородив нагрудними знаками головного редактора Білоцерківського радіо Тетяну Цейтліну – „Відзнакою міського голови” та кореспондента обласного радіо Віктора Оваденка – „За заслуги перед містом”. Почесної грамоти за багаторічну сумлінну працю удостоїлася ветеран радійної справи Н.М. Желтова.

Відзнаки райдержадміністрації отримали П.С. Гурський, Г.П. Заблоцька, О.М. Константінова, від  райради колектив радіомовлення одержав подяку.

Завжди подібні урочистості переповнені щирими побажаннями, словами вдячності і віншуваннями за чесну і сумлінну працю ювіляра, за часточку його душі, а часто й все життя, віддані справі та професії. Все це було сказане й на адресу творчих, небайдужих, невипадкових особистостей, котрі роблять наш з вами інформаційний аудіодень. І цілком точно передала їхній образ відома місцева поетка Віра Гутник, назвавши їх „людьми із сонцем на плечі”.

А гості на святі були шановані та знані: депутат обласної ради, голова правління КП „Білоцерківхлібопродукт” Іван Шилов, депутат міської ради, директор ДБК Андрій Дрофа, голова районної ради Леонід Розпутній, голова міської ради Організації ветеранів України Василь Волощенко, очільинк клубу „Честь” Валерій Забарський, директор Благодійного фонду Костянтина Єфименка Олена Ткач, голова міської організації профспілки працівників культури Галина Драпой, митці Володимир Іванців та Анатолій Кульчицький, керівники провідних підрозділів міської ради. Їхні вітання невимушено і природно переплелися з власними спогадами про дитинство, юність... Адже з радіо, на його високохудожній, освітній, культурній хвилі виросли покоління. Відтак захід став надзвичайно затишним, де кожен почувався в колі друзів.

Чудовою була й невеличка концертна програма. Юні таланти – Яна Мельник, Аліна Королевич, Саша Бутько та Саша Пімкіна – додали святу незабутнього колориту.

На завершення Тетяна Цейтліна щиро подякувала керівництву міста й району за незмінні розуміння та підтримку, сказала спасибі своїм старшим колегам та друзям радіо, котре попри кризи, проблеми й тривоги залишається об’єктивним, доступним, цілющим джерелом інформації.

Валентина Храбуст, "Громадська думка"