Історія роду Браницьких в газетному форматі

  • Неділя, жовт. 19 2014
  • Автор 

Сьогодні в рубриці "Бібліотека білоцерківця" публікуємо опис серії статтей в місцевій газеті "Замкова гора", в яких розповідається про родину Браницьких. Ознайомитися зі статтями в повному обвязі можна в бібліотеках міста. 

Чернецький Є. Браницькі: великий коронний гетьман та граф Франциск-Ксаверій // Замкова гора. – Біла Церква, 1999. – № 71. – 8.09. – С. 3 (Родовід і герб); №№ 72-73. – 11.09. – С. 6; № 77. – 22.09. – С. 4; № 79. – 29.09. – С. 4; № 81. – 6.10. – С. 4; № 84. – 13.10. – С. 4; №№ 85-86. – 18.10. – С. 6; № 87. – 20.10. – С. 4; №№ 88-89. – 23.10. – С. 5.

Ця серія статей у “Замковій горі” має свою цікаву передісторію, яка досі, наскільки нам відомо, не оприлюднювалася. Ще за радянських часів повелося, що дослідженням роду графів Браницьких (персоналії, маєтки, скарби тощо) займався заступник директора Білоцерківського краєзнавчого музею з наукової роботи. На цій посаді змінювалися науковці, папки з напрацюваннями поступово грубшали і... переходили до чергового заступника директора з наукової роботи.

За весь період тривання цієї традиції слід особливо відмітити досягнення двох білоцерківців. Ще наприкінці 1970-х рр. тогочасний заступник з наукової роботи Л. Коча розширив практикований раніше збір літератури і документів про графів Браницьких за рахунок пошуку їхніх нащадків. Для цього він звернувся до Польської академії наук, отримав потрібну інформацію та розпочав листування. На якісно новий рівень дослідження Браницьких вивів у 1990-х рр. останній заступник з наукової роботи, який займався цим напрямком, – В. Репрінцев. 1993 року, під час першого відвідання Білої Церкви й інших колишніх маєтків групою нащадків Браницьких, Репрінцеву вдалося відновити знайомство з ними, завоювати їхню довіру та завдяки регулярним закордонним гостинам, підтриманих директором музею Л. Діденко, поступово зосередити в Білій Церкві одну з кращих українських приватних збірок матеріалів про цей рід. Проте на зламі ХХ–ХХІ ст. Репрінцев перейшов на викладацьку роботу, відтак і його співпраця з нащадками графів Браницьких відтоді має суто приватний характер. Натомість у Білоцерківському краєзнавчому музеї у зв’язку з його звільненням увірвалася традиція дослідження роду Браницьких.

Підходячи до згаданої на початку серії статей про графів Браницьких, виданої газетою “Замкова гора”, слід відзначити, що у науковому світі існують свої правила поведінки. Зокрема вони стосуються і наукових тем. Науковці, окрім випадків відвертої ворожнечі, намагаються враховувати інтереси своїх колег. У першу чергу це стосується дослідницької тематики та комплексів джерел. Відтак цілком логічно, що тогочасний головний редактор газети В. Адаменко, плануючи у 1999 р. видати таку серію статей, звернувся саме до В. Репрінцева. Проте так склалося, що через незалежні від останнього службові ускладнення йому довелося відмовитися від запропонованого проекту.

Проект мав шанси померти ще до свого народження, однак Адаменку спало на думку звернутися до Є. Чернецького. Останній вже тоді мав деякі матеріали про графів Браницьких у зв’язку зі своєю участю впродовж 1992-1995 рр. у діяльності музейної експедиції, що шукала підземні пам’ятки Білої Церкви, зокрема, періоду володіння нашим містом Браницькими. На той час Чернецький вже не працював у музеї і на нього не поширювалися обмеження, а Репрінцев не був проти. Завдяки такому розв’язанню 8 вересня 1999 р. Замкова гора видала на своїх шпальтах першу статтю Чернецького, присвячену великому коронному гетьману Францишку-Ксаверію Браницькому. Згодом з’явилися ще вісім публікацій (остання – 23 жовтня) про цього Браницького, який був першим представником свого роду, що володів Білою Церквою і розлогими навколишніми маєтками.

Будь-який знавець історії Браницьких і, особливо, історії дослідження цього роду, прочитавши серію статей Чернецького у “Замковій горі”, відмітить, що вона була написана переважно на даних, наведених у відповідному томі “Polskiego słownika biograficznego” (далі – PSB). Тоді для білоцерківських дослідників це були дані високого рівня, що не сприймалися критично. Зрештою текст у PSB, що містить як спрощення, так і помилки, був написаний не останнім польським істориком міжвоєнного періоду. Тому загальна біографічна схема життя Францишка-Ксаверія Браницького була відтворена, як на погляд середини другого десятиліття ХХІ ст., вірно. Це дозволяє і зараз із цікавістю поринути у текст Чернецького, який зберігають вже пожовклі сторінки найстарішого білоцерківського часопису.

Євген Чернецький, кандидат історичних наук

Прочитано 2274 раз
Опубліковано в Громада

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Поділитись новиною

Відправити в FacebookВідправити в Google BookmarksВідправити в TwitterВідправити в LinkedIn

Вибір редакції

Читайте також

Фото та відео