Важливо

Від яких слів насправді походить назва Білої Церкви?

  • П'ятниця, вер. 26 2014
  • Автор 

Сьогодні в рубриці "Бібліотека білоцерківця" публікуємо опис статті, в якій розповідається про походження назви Білої Церкви. Всю статтю можете прочитати в збірнику Краєзнавчих читань від 23 квітня 1998 року.

Стародуб О. До питання про походження сучасної назви м. Біла Церква // IIКраєзнавчі читання імені П. Г. Лебединцева. 23 квітня 1998 року. – Біла Церква: Мустанг, 1998. – С. 7-29.

23 квітня 1998 р. у тогочасному конференц-залі Білоцерківського краєзнавчого музею Олексій Стародуб виступив з новою гіпотезою про походження назви Білої Церкви. Після видання матеріалів II Краєзнавчих читань імені П. Г. Лебединцева повний текст цього виступу, що склав понад 20 сторінок, став одною з кращих публікацій про історію Білої Церкви всіх часів. Утім досі про її існування знають переважно у вузькому колі місцевих краєзнавців, з яких лише одиниці читали цю видатну для нашого міста статтю.

Слід зазначити, що О. Стародуб працював над цією статтею впродовж тривалого часу (понад рік – півтора щонайменше) у своєму помешканні на другому поверсі (вул. А. Кримського, 2). Добре пам’ятаю ті часи, коли тези цього дослідження обговорювалися у заваленій книжками однокімнатній квартирі, яку нещадно продував звичний для Піщаного масиву сильний вітер. У ті часи Інтернет як інструмент наукового дослідження (передусім завдяки електронним бібліотекам) ще був справою невідомого нам майбутнього. Відтак глибоке дослідження Стародуба з’явилося виключно завдяки його високій ерудиції, знанню наукової літератури і аналітичним здібностям.

Стаття складається з трьох нерівних за обсягом частин. Перша, найбільша присвячена ретельному огляду переказів і гіпотез про походження назви Білої Церкви. Дослідник звів до купи і піддав ретельній критиці численні версії та вилущив з них істотну інформацію, що мала спрямувати його подальші пошуки.

При цьому Стародуб уперше аргументовано заперечив існування на Замковій горі у часи Середньовіччя так званої “білої церкви”. Спираючись на дослідження про руську архітектуру, він не лише підкреслив відсутність у тогочасній Надніпрянщині і, зокрема, на Пороссі білокам’яної традиції, але й проаналізував знахідки руської цегли під час археологічного дослідження Замкової гори. Відтак тамтешній кафедральний собор св. Георгія був не білим, а червонувато-коричневим, або брунатним.

У багатьох випадках О. Стародубу довелося виходити досить далеко за межі теми, розплутуючи історичні вузлики, спростовуючи нісенітниці і дурниці, вишуковуючи нові аргументи. Наприклад, від вдався до праць, присвяченим гідронімам Поросся, щоб показати неспростовну безперервність тутешньої людності впродовж тисячоліть. Завдяки цьому він відкинув твердження про перервність історії нашого міста.

Одним з головних досягнень першої частини статті є виведення з переказів постаті Білого, який виступав у них розбійником, козаком тощо.

Друга частина присвячена аналізу назв Гюргів і Біла Церква під етнографічним та етимологічним кутами зору. Найбільше уваги О. Стародуб приділив білій атрибутиці св. Георгія, а також сакральному змісту білого кольору як святого кольору. Розглядаючи спадкоємність функцій, дослідник наголосив на зв’язку між богами Ярилом і Яровитом та св. Георгієм.

Нарешті третя, найменша за обсягом частина статті містить виклад нової гіпотези О. Стародуба щодо походження назви Білої Церкви. Коротко підсумовуючи здобутки попередніх частин та пов’язуючи їх між собою, він показав розвиток назви, що спирався на її народному варіанті. Відтак візантійське і руське книжне “Святий Георгій на Росі”, “Церква святого Георгія” чи просто “Святий Георгій” у народному, ще двовірному середовищі мало б звучати як “Білий Георгій” і “Церква Білого Георгія”. Згодом ці назви мали б скоротитися до “Церква Білого”, що виразно відчувається у назві нашого міста в одному з перших документів, що її фіксує (1552 р.): “до нового замку Церкви Белое”. І от нарешті в середині XVI ст. з’являється вже Біла Церква, що фіксується численними документами.

Висновок, запропонований Стародубом, заперечує існування двох назв нашого міста. Натомість історик показує, як назва Святий Георгій на Росі чи Гюргів поступово перетворилася на Білу Церкву. Відтак назва не змінювалася. Змінилася лише її форма.

Євген Чернецький, кандидат історичних наук

Прочитано 2861 раз
Опубліковано в Громада

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Поділитись новиною

Відправити в FacebookВідправити в Google BookmarksВідправити в TwitterВідправити в LinkedIn

Вибір редакції

Читайте також

Фото та відео