Ярмола О. Стара синагога в Білій Церкві. До проблеми охорони пам’яток в 1920-х – на початку 1930-х років // Краєзнавчі читання імені П. Г. Лебединцева. 12 лютого 1998 року. – Біла Церква: Мустанг, 1998. – С. 38-40.
Велика хоральна синагога на вул. Ярослава Мудрого, відома на зламі ХХ-ХХІ ст. як м’ясо-молочний технікум, була збудована у середині ХІХ ст. при значній допомозі римо-католиків графів Браницьких. У статті Олександра Ярмоли наведені відомості про знищення її як архітектурно-мистецької пам’ятки. Сталося це в 1929 році.
Автор навів дані про тогочасні плани місцевої влади перебудувати цю пам’ятку на семирічну школу. З цими планами намагалися боротися як білоцерківські, так і київські пам’яткоохоронці. Зокрема про необхідність зберегти Білоцерківську синагогу висловлювався відомий історик проф. Ф. Л. Ернст. Наголошувалося на особливій цінності інтер’єру цієї пам’ятки, насиченої прекрасним різбленням.
Утім, як відзначив О. Ярмола, “ці побажання не були враховані міськрадою, і в цьому ж році було перебудовано Білоцерківську стару синагогу з такою швидкістю, щоб поставити пам’яткоохоронні органи перед фактом, якого змінити вже було не можливо”. Так було втрачену одну з перлин білоцерківських пам’яток.
Після цілковитої зміни внутрішнього планування цінність цієї споруди полягає в її зовнішньому вигляді, що виконаний, як висловився того ж 1929 р. окружний інженер Журавський, у доволі чистому східному стилі. На фасаді цієї споруди зараз висить таблиця, яка засвідчує її статус як пам’ятки архітектури.
Попри таку виразну вказівку автору цих рядків один з тамтешніх службовців кілька років тому категорично заявляв, що йдеться про цілком нову, післявоєнну споруду, що немає нічого спільного із синагогою, яка стояла колись на цьому місці. Ці безпідставні твердження були також адресовані іноземній делегації, члени якої з подивом порівнювали тлумачення заяви білоцерківського посадовця з цілком очевидним статусом споруди, зафіксованим на охоронній таблиці. Гості нашого міста, які вочевидь звикли до правдомовних чиновників, щиро дивувалися таким невідповідностям...
Євген Чернецький, кандидат історичних наук