Таємниці кладовища біля собору Преображення Господнього

  • Середа, лип. 02 2014
  • Автор 

Сьогодні в рубриці "Бібліотека білоцерківця" публікуємо опис статті, присвяченої цвинтару біля церкви св. Миколая, слідів якого нині пересічному мешканцю міста не знайти. Проте науковці знають, кого і чому ховали біля церкви. Всю статтю можете прочитати в збірнику Краєзнавчих читань від 12 лютого 1998 року. 

Чернецький Є. Два надгробки з кладовища Свято-Миколаївського храму // Краєзнавчі читання імені П. Г. Лебединцева. 12 лютого 1998 року. – Біла Церква: Мустанг, 1998. – С. 41-42.

Церква св. Миколая стоїть поруч з кафедральним собором Преображення Господнього на садибі останнього. Вона належить до найцікавіших історичних споруд Білої Церкви.

Не менш цікавим є кладовище навколо церкви св. Миколая. Зараз немає жодних ознак цього старовинного кладовища, яке вже у XVIII ст. було досить значним. Останні поховання на ньому датуються 1830-1840-ми роками. Всі пізніші поховання були влаштовані за окремими дозволами церковної влади як виключення. Тим не менше це кладовище існує. Якщо б прибрати траву і тоненький шар землі у кілька сантиметрів, то всі б були шоковані, адже на похованнях, на кам’яних надгробках можуть складуватися будівельні матеріали, стояти літня кухня чи ще щось подібне.

Уявлення про характер цього кладовища ще донедавна можна було скласти, оглянувши два надгробки, які довго лежали на Замковій горі під деревами між Краєзнавчим музеєм та пам’ятником великому князю Ярославу Мудрому. Їх напевно бачили всі, хто регулярно ходив повз музей. Зараз ці надгробки змінили свою прописку і їх не можна оглянути, немає і дерев, під якими вони лежали. Проте все це було, коли згадані надгробки стали предметом виступу Є. Чернецького на “Краєзнавчих читаннях”.

У виданому тексті йдеться про спільний надгробок з могили Анастасії і Катерини Яновських – відповідно дружини і доньки білоцерківського священика Івана Яновського, а також про надгробок з поховання священика Антонія Павловського – настоятеля церкви св. Миколая, згодом домової церкви св. Катерини в “Олександрії і духівника графині Олександри Василівни Браницької. Автор навів деякі факти з біографій цих осіб.

Повертаючись до кладовища навколо церкви св. Миколая слід відзначити, що впродовж другої половини ХХ ст. на ньому іноді утворювалися провалля, які оглядалися і часто грабувалися. Фахове дослідження одного з них довело, що йдеться про поховальний склеп. Це чергова загадка цього кладовища, адже для православного (давніше греко-католицького) парафіяльного кладовища поховання у склепах є нетиповими.

Пропозиція приведення кладовища навколо церкви св. Миколая до нормального стану, в якому мав б перебувати християнський цвинтар, свого часу була підтримана преосв. Серафимом, на той час єпископом Білоцерківським і Богуславським. Лишається сподіватися, що хтось з його наступників нарешті припинить ганебну практику господарчого використання цієї частини садиби кафедрального собору та виконає свій християнський обов’язок щодо пам’яті померлих. Власне і описана стаття Є. Чернецького мала на меті привернути увагу як церковної влади, так і білоцерківської громади до проблеми цього історичного кладовища і пов’язаних з ним пам’яток.

Євген Чернецький, кандидат історичних наук

Прочитано 1423 раз
Опубліковано в Громада

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Поділитись новиною

Відправити в FacebookВідправити в Google BookmarksВідправити в TwitterВідправити в LinkedIn

Вибір редакції

Читайте також

Фото та відео