Товариство польської культури Білої Церкви покажуть у телепроєкті Суспільного «Візуальний код»

  • Понеділок, бер. 29 2021
  • Автор 
Ольга Хоменко навчає Олену Романову шити польський фартушок Ольга Хоменко навчає Олену Романову шити польський фартушок

«Одяг є частиною нашої ідентичності», — дизайнерка створила колекцію за мотивами вбрання національних спільнот України. 

У березні на регіональних телеканалах Суспільного стартував телепроєкт «Візуальний код», під час якого було створено колекцію сучасного одягу з елементами традиційного вбрання національних спільнот, що проживають в Україні. Зйомки першої серії відбулися у Білій Церкві. Ведуча проєкту, українська дизайнерка зі Львова Ольга Романова, яка й займалася створенням колекції, зустрілася з головою товариства польської культури ім. Зигмунта Красинського, заслуженою діячкою культури Польщі Оленою Хоменко, аби дізнатися більше про традиції поляків, їхнє національне вбрання й техніки шиття. 

Ольго, яким було ваше знайомство з польською спільнотою Білої Церкви?

— Для мене було великим відкриттям, що біля Києва, в Білій Церкві, є польська спільнота. В цьому місті я була вперше. Воно дуже компактне, а проте тут багато цікавих історичних пам’яток. 

Дідусь, бабуся та матір Олени Хоменко — корінні поляки. Жінка розповіла, що в довоєнні часи в місті була велика польська спільнота. Репресії радянської влади внесли свої сумні корективи: багато поляків було знищено, депортовано, дехто виїхав сам. Олена згадувала свою сім’ю. У ті часи рідною мовою вона могла лише молитися, подумки. На щастя, зараз ситуація змінилася. Ця неймовірна жінка понад 23 роки очолює польську школу, займається творчістю з дітьми, навчає культури й мови свого народу. Це вже потім я дізналася, що школа працює безкоштовно. Як розповіла мені пані Олена, заробітну плату не отримує ніхто. Загалом, наша зустріч із поляками була дуже душевною, у мене залишилися теплі спогади. 

Коли наша знімальна група потрапила до польської школи, то одразу звернула увагу на умови, в яких мають працювати ці люди, — відсутність ремонту. Як виявилося, оновлення у приміщеннях зробити складно: через короткотерміновий договір оренди ніхто не хоче за нього братися й надавати фінансування. Проте ентузіазм та самовіддача пані Олени й усіх, хто працює з нею, надихає. Олена показала нам польські костюми, які були пошиті руками вчителів та учнів школи. 

Елементи польського одягу

В чому особливість польського національного строю?

— Коли я побачила ці костюми, то спершу мені здалося, що вони досить схожі на наш український етноодяг. Проте відмінності є. Як розповіла Олена, поняття «польській народний костюм» — не існує, бо кожен регіон Польщі має своє вбрання. Кожен з них відрізняється — і кольором, і орнаментом. Тільки фахівець може знатися на цьому. Олена показала мені краківський одяг. Тут одразу я побачила елементи шиття, які використаю в майбутній колекції. До речі, національне вбрання поляків  дуже гармонійне. Наприклад, на краківській блузці не було вишивки, бо дуже барвиста корсетка. Загалом, вигляд польського етнічного одягу залежав від того, чим люди займалися і чи були заможні. Наприклад, у західній Польщі було багато шахт, тому й національні костюми там більш суворі, із сірими відтінками. А в регіоні, ближчому до України, — барвистіші. 

Родзинкою нашого першого випуску проєкту «Візуальний код» стало те, як Олена навчала мене шити фартушок на старовинній швейній машинці у себе вдома. Зазвичай жінка з товаришками шиють костюми одразу в кілька пар рук: кожна зі швачок відповідає за якийсь елемент. Олена — завжди за фартушки. Вона показала мені атлас-посібничок 1959 року зі схемою пошиття кашубських костюмів. Це неоціненно для мене.

Які ще міста й спільноти відвідали під час проєкту? 

— Цей проєкт — мандрівка за великим досвідом. Ми відвідали надзвичайно цікаву та емоційну словачку Дарину з Ужгорода. Вона, як і національний одяг цієї національної спільноти, де гармонійно поєднано багато кольорів, — яскрава особистість. Єврейка Марина з Дніпра — дуже цілеспрямована та сильна жінка, мама трьох дітей. Вона мене також дуже вразила і навіть надихнула на зміни в моєму житті. Ще були вірменка Марина з Києва та Рена — азербайджанка з Вишгорода. У цьому проєкті я багато дізналася про традиції нацменшин, з якими, відверто кажучи, не надто була знайома. Цікаво було побачити різні стилі життя: інші традиції, інші мови, інший світ цих людей. Я вражена глибиною цих людей та їхніх культур. Це відбилося у мультикультурній колекції, яку створила за мотивами прожитого у проєкті. 

koleks

Колекція одягу Ольги Романової (стоїть у центрі)

Чому вас зацікавила етнотематика? 

— Мені ще зі студентства подобались етномотиви. Саме з етноколекцій почалася моя кар'єра дизайнера. Пізніше я пробувала різні стилі. Я переконана, що одяг є частиною нашої ідентичності й навіть у сучасному стилі може нести елементи культури нашого національного походження, спільноти. Власне, показати це і було метою проєкту «Візуальний код», над яким ми працювали спільно з командою Координаційного центру мовлення національних меншин на Суспільному. Загалом, етномотиви — частина того, чим дихаю і живу.

Де можна побачити колекцію, над якою ви працювали?

— Процес створення колекції зафіксовано під час зйомок телепроєкту «Візуальний код». Він виходить на всю Україну в ефірі регіональних телеканалів Суспільного. Саму колекцію ви побачите у фінальній серії програми 17 квітня. Крім цього, ми ведемо перемовини з організаторами модних показів у Києві та Львові. Колекція вийшла сучасною й стильною, але водночас там можна впізнати характер різних народів, які живуть поруч із нами. Ми щодня їх бачимо, але чи знаємо, чим вони живуть? Дізнайтеся, і, гарантую, ви не пошкодуєте. 

ВІДЕО: https://www.youtube.com/watch?v=PMh6Le-CcEk

Прочитано 341 раз
Опубліковано в Громада

You have no rights to post comments

Поділитись новиною

Відправити в FacebookВідправити в Google BookmarksВідправити в TwitterВідправити в LinkedIn

Вибір редакції

Читайте також

Фото та відео