Одна із цікавих історій роду Браницьких

  • Середа, черв. 25 2014
  • Автор 

Сьогодні в рубриці "Бібліотека білоцерківця" публікуємо опис статті, присвяченої темі роду Браницьких. Всю статтю можете прочитати в збірнику Краєзнавчих читань від 12 лютого 1998 року. 

Репрінцев В. Костянтин Браницький. Маєтки – за науку // Краєзнавчі читання імені П. Г. Лебединцева. 12 лютого 1998 року. – Біла Церква: Мустанг, 1998. – С. 24-38.

Валерій Репрінцев, відомий своїми статтями про графів Браницьких, присвятив одну з них четвертому, наймолодшому з синів сенатора Владислава-Ґжеґожа і Ружі з Потоцьких – графу Костянтину-Ґжеґожу (1824-1884). Цей Браницький мав хворе серце, що наклало свій видбиток на його життя.

Виступ В. Репрінцева переважно присвячений науковій і доброчинній діяльності графа Костянтина. Він залишився у пам’яті не лише нащадків, але й громадськості в першу чергу завдяки важливим результатам фінансованих ним експедицій, що досліджували переважно фауну на різних континентах. Дуже цінна колекція графа Костянтина (у першу чергу – орнітологічні експонати) стала згодом відомим Музеєм Браницьких у Варшаві, потім була подарована відродженій наприкінці Першої світової війни незалежній Польщі та є нині основою природничого музею Польської академії наук.

Окрім насичених яскравими епізодами науково-благодійної частини життя мецената Автор висвітлив також і його господарську діяльність, що була менш вдалою. Після поразки Січневого повстання (1863 р.) граф Костянтин продав у російські руки більшу частину своїх маєтків з центром у Богуславі. Хоча провина була цілком покладена на призначеному ним управителя, проте саме вагання графа дали поштовх цій події. Слід підкреслити, що в середовищі тогочасних польських землевласників така оборудка мала цілком ганебне (бо непатріотичне) забарвлення.

Потрібно також відзначити, що Автор, услід за польськими істориками, припустився у цій статті деяких помилок. Зокрема, В. Репрінцев вказав, що граф Костянтин народився у Білій Церкві, проте насправді герой його дослідження побачив світ у містечку Любомль на Волині, що слугувало тоді за резиденцію його батькам.

Додамо, що мешкання Костянтинових батьків у Любомлі було пов’язане з конфліктом між сенатором Владислава-Ґжеґожа і його матір'ю, графинею Олександрою Василівною. Остання була категорично проти шлюбу свого сина і спадкоємця з графинею Ружою з Потоцьких, яка була одною з доньок Станіслава-Щенсного Потоцького з Умані і Тульчина. Родина Потоцьких була джерелом жахливих пліток приватного характеру, що поширювалися в аристократичних колах. Проте ще більш неприйнятною для графині Олександри, відомої своїми позірно проросійськими заявами (оголошення винагороди за Наполеона, надання заліза на кайдани для декабристів, обіцянка збудувати у своїх маєтках 12 православних храмів) була антиросійська діяльність Потоцьких, що загрожувала в майбутньому значними неприємностями пов’язаним з ними Браницьким.

У контексті таких стосунків між свекрухою і невісткою твердження Репрінцева, що значна частина дитинства графа Костянтина минула у білоцерківській “Олександрії”, слід було б уточнити, адже стара графиня прийняла сина з родиною в Білій Церкві лише під час Листопадового повстання (1830-1831 рр.), коли повстанці на Волині воювали проти військ російського царату, який загарбав Правобережну Україну 1793 року. Таким чином згадані білоцерківські сторінки біографії графа Костянтина слід віднести власне на ті героїчні та пізніші часи.

Необхідно також відзначити, що під час обговорення виступу Репрінцева художник О. Дмитренко зробив відкриття. Він констатував, що олівцевий портрет графа Костянтина, копія якого ілюструвала цей виступ, належить руці І. Н. Крамского, про що його власники (графові нащадки) не мали на той час жодного уявлення (про це більше див. на с. 42).

Євген Чернецький, кандидат історичних наук

Прочитано 1396 раз
Опубліковано в Громада

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Поділитись новиною

Відправити в FacebookВідправити в Google BookmarksВідправити в TwitterВідправити в LinkedIn

Вибір редакції

Читайте також

Фото та відео