Стихійні смітники - "культурне" обличчя сучасної людини

  • Вівторок, вер. 19 2017
  • Автор 
Стихійний смітник біля с. Озерне Стихійний смітник біля с. Озерне

Прописна істина, що чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять, ніяк не може закріпитися у свідомості багатьох громадян. Тож сміттєва проблема з року в рік набирає все більшої актуальності, а її вирішенню, здається, немає кінця і краю. І це не дивно: підприємливі люди, щоб заощадити, створюють власні несанкціоновані сміттєві полігони. В межах Білоцерківського району таких звалищ близько десяти. Там можна побачити яскраві приклади людського дикунства: гори побутового та будівельного сміття, продукти забою, відходи тваринного походження тощо.

Сказати, що органи влади чи місцевого самоврядування не реагують на дану проблему – буде неправдиво. Але, не зважаючи на зусилля, сміття від того менше не стає. Стихійні сміттєзвалища систематично з’являються в ярах або лісосмугах поблизу населених пунктів. Ліквідовується одне, як десь поблизу «виростає» інше. Відповідні районні служби намагаються зберігати порядок, але прослідкувати за чистотою величезної території фізично не можливо. Біля кожного дерева спостерігача не залишиш. А сподіватися на совість та розуміння громадян, як бачимо, не доводиться. Бо жза вивезення відходів слід платити з власної кишені, дехто ж хоче уникнути цього і заощадити власні кошти, шкодячи тим самим іншим громадянам та навколишньому середовищу. Але хто ж про це переймається?

І таких прикладів чимало. Так, 23 серпня на території села Озерна з’явилася чимала сміттєва купа. Голова місцевої ради Юрій Дробович оперативно зреагував і «малоприємний подарунок» від громадян цього села, чи інших населених пунктів в найкоротші терміни було ліквідовано.

А ось на території Маловільшанської сільської ради оперативно впоратися із «брудною проблемою» вдається не завжди. Особливо страждають від сміття жителі дачних кооперативів, бо до побутового непотребу тут частенько додаються і продукти забою та рештки тваринного походження. Вкотре спрацьовує теза про людську підприємливість. Хоча і з неприємним присмаком, бо ж власники підпільних, приватних забійних цехів, що знаходяться поблизу, щоб зекономити на витратах, не вивозять продукти забою для утилізації на ДП «Сквирський завод по виробництву МКБ «Ветсанутильзавод», який єдиний в регіоні має на це право. Навіщо ж платити гроші, коли все це можна викинути під відкритим небом? Інакше як екологічним вандалізмом це і не назвеш!

Із завидною регулярністю з’являється сміттєзвалище і поблизу Сидорів, на межі Білоцерківського та Васильківського районів. На думку Сидорівського сільського голови Людмили  Воровської, цьому сприяють аж ніяк не місцеві жителі, адже їхати кілька кілометрів від села до сміттєвої купи їм невигідно. До того ж, в селі діє громадський патруль, який окрім громадської безпеки, опікується ще й екологічними питаннями. Хто ж із завидною регулярністю влаштовує сміттєві флеш-моби на цій ділянці дороги? Відповіді достеменної немає. Залишаються лише здогадки…

Періодично виникають проблеми і з так званим «львівським сміттям». Цього року такі «подарунки» знаходили на території Узинської міської, Чупирянської та Биковогребельської сільських рад. Величезні купи сміттєвого непотребу залишали у лісосмугах вночі. Причому цікавий той факт, що сміття залишали на таких ділянках, які немісцевій людині важко було би знайти. Відповідні служби оперативно реагували на ситуацію та в найкоротші терміни ліквідували стихійні сміттєзвалища.

«Ми працювали та працюватимемо, допоки не повністю не впораємося з цією проблемою, - коментує  ситуацію по Малій Вільшанці начальник Білоцерківського управління головного управління Держпродспоживслужби в Київській області Андрій Зінченко. - Найближчим часом заплановане проведення засідання державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Білоцерківській райдержадміністрації, де будуть розглянуті питання активізації роботи в даному напрямку. Створена робоча група щодо посилення контролю за переміщенням тварин, продуктів тваринного походження, харчовими продуктами тваринного походження, запобігання несанкціонованій торгівлі та несанкціонованому захороненню трупів загиблих тварин, продуктів забою, відходів тваринного походження на території району. Направлені листи-роз’яснення до органів місцевого самоврядування щодо застосування вимог Закону України «Про побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною. Сподіваємося, що людська свідомість врешті-решт візьме верх над байдужістю. Адже, залишаючи трупи тварин чи продукти забою просто неба, люди не розуміють тих жахливих наслідків, до яких можуть призвести такі вчинки».

Звісно, один із законних і чи не найбільш дієвих методів на шляху боротьби з утворенням стихійних сміттєзвалищ – накладення штрафів. Покарання грошима має стати дієвим інструментом для багатьох порушників. Але ж для цього необхідно довести вину того, хто здійснив цей негідний вчинок. Крім того, «удари по кишені» не виправлять ситуацію повністю. Проблема в нашому безкультур’ї та безгосподарності.

Тому, на тверде переконання голови Білоцерківської районної державної адміністрації Геннадія Джегура, до вирішення сміттєвого питання необхідно підходити комплексно.

«На території Білоцерківського районудійсно існує така проблема і вона, безумовно, потребує різностороннього вирішення, - зазначає очільник району. - Мова йде про централізований вивіз сміття з населених пунктів, проведення місячників благоустрою, посилення контролю за місцями, сприятливими для утворення стихійних сміттєзвалищ. Екологічна освіта – теж важливий елемент вирішення проблеми зі сміттям, тому плануємо продовжувати інформаційно-роз’яснювальну роботу серед населення. Крім цього, всі, хто вивантажує сміття за межами спеціально відведених для цього місць, мають бути притягнуті до відповідальності. Це наша принципова позиція. І наостанок. Не хочу, щоб перекручували мої слова, і щоб висмикували їх із контексту, але допоки ми не навчимося жити і не смітити, про європейський рівень життя нам лише мріяти. Хочемо гарно жити – потрібно бути господарем всюди, а не лише у своєму дворі».

Тож, щоб не жити серед сміття слід, перш за все, перестати смітити. Спосіб простий. Але базується він на відповідальності кожного з нас. Чи готові ми до цього? Поки що відповідь на узбіччях та лісосмугах…

 Наталя Гончарова

Прочитано 550 раз
Опубліковано в Громада

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Поділитись новиною

Відправити в FacebookВідправити в Google BookmarksВідправити в TwitterВідправити в LinkedIn

Вибір редакції

Читайте також

Фото та відео