Щороку він приїздить до рідного краю, аби взяти участь (як спортивна легенда!) у традиційному Міжнародному турнірі з вільної боротьби серед юніорів на призи триразового Олімпійського чемпіона Олександра Медведя.
Цьогоріч 7-9 грудня в місті Біла Церква на XIV турнірі міжнародного рівня з вільної боротьби змагалося більше ста юнаків 1996-1998 року народження з трьох країн світу, а саме: з Білорусі, Ізраїлю та України.
Серед розмаїття радянських нагород, яких удостоєний Олександр Васильович (таке враження, що цей спортсмен нагороджений абсолютно всіма грамотами, медалями, почесними званнями тощо, які тільки існували в країні на той час!), як на мене, особливе місце посідає включення пана Медведя до Зали слави Міжнародної федерації об’єднаних стилів боротьби .
Одним словом, Олександр Васильович - людина унікальна! І це можна зрозуміти, поспілкувавшись із ним не більше півгодини. Мені особисто така честь випала вперше в житті. Наша зустріч із відомим земляком символічно відбулася на Замковій горі – дитинці Білої Церкви.
Сивочолий білоцерківець відразу зізнався, що безмежно любить місто, залюбки щороку відвідує його і радіє-тішиться, коли бачить щось новостворене. Об’єктом уваги цього разу став для Олександра Медведя Святогергіївський храм. Як тільки ми переступили його поріг, гість зізнався, що відчуває неймовірну енергетику святого місця і дуже шкодував, що за браком часу не може спустися в нижній храм і піднятися на хори. Але цю захопливу мандрівку ми з ним запланували на наступний, ювілейний для спортсмена рік.
Коли розповідала йому про давню історію міста, розкопки на Замковій горі, унікальні знахідки, пан Олександр слухав уважно, здавалося, що він боїться пропустити хоч якесь слово. А потім присів на лаві й розпитував, розпитував… Дивувався, як школяр. Підказував досвідчений чоловік, що і як варто зробити, аби гідно завершити розпочате будівництво. А потім просто і від душі сказав: «Дуже гарну й потрібну справу робите, дякую вам!» Так, це думка політично незаангажованої людини, яка дійсно щиро любить Білу Церкву!
Прощаючись, бажали Олександру Медведю здоров’я, довгих років життя і ще не один десяток разів приїхати на гостину до рідного міста.
Олена Ткач,
виконавчий директор
Благодійного фонду Костянтина Єфименка