Дмитро Григоровичу, розкажіть будь ласка, скільки підприємств і якої форми власності займаються перевезенням пасажирів у Житомирі на даний момент?

У нас діє КП «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління Житомирської міської ради», у складі якого працює 12 трамваїв та 90 тролейбусів, що обслуговують 12 міських маршрутів. Також є приватні перевізники. Таких 15 організацій, які перевозять пасажирів на 230 маршрутках. Ще є 80 приміських маршрутів, з ними у нас найбільша проблема.

В чому її суть?

Річ у тім, що конкурси на приміські маршрути проводить обласна влада, але самі маршрутки практично курсують лише по місту, виїжджаючи за межі міста всього на кілька кілометрів. Тим самим вони створюють конкуренцію для міських перевізників, але міська влада на них немає жодного впливу. Також, мабуть, як у багатьох містах України, є проблема з центральними маршрутами. На них хочуть працювати всі, тому часто дублюють одне одного. Ми зараз працюємо над концепцією, яка передбачала б такий підхід: приміські маршрути підвозять до міста пасажирів, міські курсують по місту, але комунальний транспорт – в центрі, а приватний – підвозить пасажирів до центральних маршрутів.

Ви вже розробили таку концепцію?

Ні, лише працюємо над нею.

Як ви обираєте перевізника на приватних маршрутах, у разі, коли закінчився договір на перевезення?

Керуючись Законом України «Про автомобільний транспорт» та постановою КМУ №1081 «Про затвердження порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування». Тимчасових договір ми не застосовуємо, адже з їх застосуванням пов'язана юридична колізія: у постанові вони згадуються, у законі – ні.

А як ви дієте, коли збираєтесь реформувати сферу пасажирських перевезень, змінити маршрути, умови конкурсу, як на цей період співпрацюєте з перевізниками?

На жаль, попередня влада уклала договори на 5 років з перевізниками, тому зараз ми нічого змінити не можемо. У Вінниці, наприклад, за кілька місяців до закінчення терміну договорів розробили нові маршрути, а тому вони могли виставляти на конкурс уже нові маршрути та шукати нових перевізників.

Чи плануєте запроваджувати єдиний електронний квиток?

Так, звичайно. Це дало би змогу порахувати кількість пасажирів, у тому числі пільговиків. Але потрібно розробити програмне забезпечення, щоб це дійсно був єдиний квиток і людина, у разі пересадки, не сплачувала двічі. Ми заклали 10 млн. грн. на розробку такої програми. Проте, жодного міста в Україні немає, де б на всіх маршрутах і всі перевізники користувалися таким квитком. На окремих маршрутах  - так, є. Це Вінниця, Львів, Київ. Але по всьому місту  - такого немає.

Чи ви компенсуєте перевезення пільговиків своїм перевізникам?

Цього року ще ні, бо чекаємо, коли вирішиться доля Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо стабілізації фінансового стану держави та удосконалення окремих положень соціальної політики)", який передбачає, що пільги фінансуватимуться з місцевих бюджетів. Поки що він не підписаний Президентом України. Хоча ми, на жаль, не зможемо його виконати у повному обсязі, бо порахували, що на таку компенсацію потрібно 60 млн. грн. Це при тому, що весь бюджет розвитку Житомира – 200 млн. грн.

Та й компенсувати перевезення пільговиків, кількість яких вирахувана на підставі формули, вважаємо недоцільним. Треба мати точний облік пасажирів. А минулого року ми компенсували пільгове перевезення. Комунальному підприємству – 18 млн. грн, адже вони перевозять левову частину пільговиків, а приватним підприємствам – 300 тис. грн.