Богоявлення (народна назва Водохреще) - щорічне християнське свято, присвячене хрещенню Ісуса Христа в річці Йордан, де Христос об'являє себе людям як Месію і Спасителя. Святкується Західними і частиною Східних церков — 6 січня за григоріанським і новоюліанським календарями, а іншою частиною Східних церков (зокрема Православною церквою України) — 6 (19) січня за юліанським календарем. У християн східного обряду збігається зі святом Хрещення Господнього, однак ці свята слід розрізняти, хоча дві події цих двох свят відбувалися на одному місці з тими ж самими особами. 

До тридцятирічного віку Ісус Христос не розпочинав всенародної проповіді Євангелія, тому що в юдеїв раніше тридцяти років не приймали звання народного учителя або священника. Коли ж настав для Господа час всенародної проповіді, то Іоан Предтеча сповістив по всій околиці Йорданській, що наблизилось Царство Небесне й гряде очікуваний Месія. Тих, хто сповідав гріхи свої, хрестив в Йордані. Хрещення, яке дало Іоану ім'я Хрестителя, за словами святителя Іоана Золотоустого, було тільки приготуванням до Таїнства Хрещення, а не самим Таїнством. Ісус Христос прийшов на Йордан до Іоана хреститися. Предтеча ніколи не бачив Спасителя, але Бог відкрив Хрестителю, що Він Месія; тоді Іоан з благоговійним здивуванням сказав: «Мені треба хреститися від Тебе, і чи Тобі приходити до мене?» «Але Ісус сказав йому у відповідь: «Облиш нині, бо так належить нам виконати всяку правду». Іоан тоді поклав руку на голову Спасителя і занурив Його у воду.

Як тільки Ісус, охрестившись, вийшов з води, над Ним розкрилися небеса, й Іоан побачив Духа Божого, Який сходив у вигляді голубиному на Спасителя, і почутий був голос Бога Отця: «Це є Син Мій Улюблений, в Ньому Моє благовоління». Таким чином на Ісуса в день Хрещення зійшов Дух Святий. З цього часу Спасителю як людині належить ім'я Христос. На спомин про цю євангельську подію 6 (19) січня встановлено Церквою свято Хрещення Господнього. Воно має подвійну назву — Хрещення Господнього та Богоявлення, бо при Хрещенні Христа Спасителя було явлення Бога у Пресвятій Трійці.

Відзначення свята Богоявлення відноситься до першопочатків християнства і є за уставом дванадесятим великим господським празником.

На спомин про Хрещення, під час якого Ісус Христос занурювався у водах Йорданських, Православна Церква здавна звершує напередодні в навечір'я, і в день самого свята велике освячення води. Благодать освячення подається воді одна і та ж, як в навечір'я, так і в самий день свята. Тобто вода за своїми властивостями є однаковою.

Водосвяття в день свята Богоявлення було започатковано в Єрусалимській Церкві, а у IV — V століттях вже звершувалось не тільки в ній одній. Також саме в Єрусалимській Церкві був започаткований звичай виходити на річку Йордан для великого освячення води.

Освячена вода називається в Православній Церкві великою агіасмою — святинею. Цю святиню Церква вживає для окроплення храмів і помешкань, для зцілення, призначає пити її тим, хто не може приступити до святого Причастя. Але аж ніяк ця вода не може замінити самого Причастя святих Тайн Тіла і Крові Господніх. Хрещенням в Йордані Господь встановив велике Таїнство для кожного із нас — хреститися в Христа і в Христа зодягнутися для очищення від гріхів та для вічного життя. Тому кожна людина, яка прийшла на цей світ, приймає святе Таїнство Хрещення.

В Україні також з давніх-давен православні віруючі, подібно до єрусалимських християн, йшли на Йордан, тільки до своєї місцевої, чи то річки, чи ставка, озера і, приготовляючись до свята, вирізали хреста з льоду, поливаючи його буряковим квасом. Святом Богоявлення закінчувались різдвяні святки. Християни побожно дякували Господеві за проведені свята й готувались до наступних. Поступово зима повертала на весну, і в народі про мороз після Хрещення говорили так: «Тріщи не тріщи, а вже минули Водохрещі».