Зокрема, згадали Миколу Тимофійовича Боровика та Анну Іванівну Любченко, з дня смерті яких минуло 40 днів. Також згадали й тих членів клубу, які покинули цей світ раніше, а саме: Едуарда Чайку, Олександру Побереженець, Віру Паламаренко, Ларису Шкурак, Ніну Ферт, Галину Алоярову, Валентину Лягущенко та Олега Шкрябуна. Долучилися до заходу також і члени клубів «Зарічанське джерело», "Гармонія" та «Водограй». Прийшли всі, кому не байдуже пам'ять їхніх одноклубників, які були активними членами Академії пенсіонерів, постійно готували творчі номери, розучували нові пісні, писали вірші, брали участь в конкурсах тощо.

Зокрема, всього за кілька тижнів до своєї смерті Микола Боровик виграв у конкурсі, організованому бібліотечної системою Білої Церви на краще прочитання власних віршів. Пан Микола постійно відшукував нові пісні, вводив їх у свій репертуар та активно долучався до заходів, які проводили різні клуби. Про це згадувала і координатор клубу «Водограй» Лариса Ястребова. Неймовірним голосом та музичним слухом володіла членкиня клубу «Криниця життя» Лариса Шкурак, яка не лише сама жила піснею, а й допомагала своїм колежанкам працювати над постановкою голосу і, незважаючи на свою тяжку недугу, знайшла в собі сили взяти участь у складі тріо з Таскірою Максютою та Ольгою Руденко на конкурсі серед людей поважного віку у Львові. Пані Таскіра розповіла, як Лариса Шкурак проводила репетиції у них на квартирі, як уважно і прискіпливо ставилася до звучання голосу майбутніх конкурсанток.

Валентина Ярмольска поділилася теплими спогадами про свою подругу та сусідку Анну Любченко, а Марія Іваницька зазначила, що саме завдяки ініціативи Благодійного фонду Костянтина Єфименка зі створення Академії пенсіонерів вдалося подружитися та розпочати активне спілкування пенсіонерам, які мешкали в сусідніх будинках. Саме так вона познайомилася та прийшла в клуб разом зі своєю сусідкою Вірою Паламаренко. А Ольга Ковальчук згадала про свою дружбу та співпрацю з Ніною Ферт та Галиною Алояровою.

Координатор клубу «Криниця життя» Лариса Бондарчук підготувала до заходу презентацію з фотографіями та відеовиступами тих академістів, чиї імена згадувалися. Звучали також улюблені їхні пісні, які вони або любили самі виконувати, або слухали у чиїмось виконанні.

На зустрічі виступала також Олена Ткач, виконавчий директор Благодійного фонду Костянтина Єфименка та віднедавна депутат Білоцерківської міської ради, яка також згадала діяльність академістів, чию пам'ять вшановували на заході. І хоч зустріч була оповита серпанком суму та все ж таки це був світлий сум, адже не даремно кажуть: людина жива доти – доки її пам’ятають!