Назарію, чому так довго не має якихось практичних результатів роботи агенції та чи не здається вам, що працівники Агенції фактично дублюють функції існуючих управлінь та відділів?

КП БМР «Агенція стратегічного розвитку» було створене у березні 2016 року, але фактично команда почала працювати з вересня 2016 року. Це нормально, що для старту потрібно років два-три. Тим більше, що ніхто ще не знає в Україні, як мають працювати такі установи. Ми звикли бачити цінність в конкретних речах, але питання в тому, що у гонитві за КPІ (англ. Key Performance Indicators – ключові показники ефективності, - прим. ред), ми забули, що для покращення життя в місті потрібно закласти передумови.

Ми їздили до польського міста-побратима Тарнува, щоб вивчити їх досвід. У 1995 році поляки створили агенцію, яка дублювала функцію місцевих управлінь протягом 5 років, для того, щоб всередині агенції виростити нове покоління управлінців. Ці люди потім поступово перейшли у міську адміністрацію на роботу та почали втілювати сучасне бачення розвитку міста. Я не бачу нічого поганого у дублюванні функцій, але потрібно розуміти, що конкретно першочергове треба робити. Наприклад, ми дуже хотіли зробити якісний реєстр комунального майна, але наштовхнулися на протидію управління комунального майна та концесії, вони абстрагувалися і не захотіли з нами працювати. Це не тільки у Білій Церкві така ситуація, в Україні в середньому 85% комунального майна перебуває у володінні громадою, а десь 15% знаходиться в тіні. Місцева влада не зацікавлена в тому, щоб це майно виходило з тіні. Мабуть, через це не вдалося реалізувати цей проект.

Чи слідкували ви, які проекти вдалося реалізувати Агенції після вашого звільнення?

Агенція продовжує тримати марку комунікаційної платформи. Взяти хоча б Клуб менторів, заходи з нагоди дня підприємця, або робочі групи з різних проектів. Ці речі дійсно потрібні, адже вони дають змогу спілкуватися між різними учасниками процесів розвитку міста.

Досить непогано Агенція продовжує роботу тренінгову, зокрема в напрямках соціального підприємництва Юрія Манжоса, або громадянського суспільства.

Коли створювали агенцію, майбутні кадри пройшли навчання у Міжнародному інституті бізнесу, їздили до Польщі переймати досвід. Нині з тією команди лишилося в Агенції всього троє осіб. Погано це чи добре?

Так, ми тоді назвали їх «командою змін». В принципі задумка була така, що Команда змін – це не лише Агенція. Це певна спілка людей, що працюють над спільними ідеями в різних організаціях і статусах. Ми хотіли показати приклад, що комунікація між владою, бізнесом та громадськістю можлива. Ми дуже багато зробили разом з Олегом Турієм, який є представником влади, але ж він є частиною Команди змін, так само як і Таня Борисенко, Юлія Скотарь або Ірина Кисельова. Зрозуміло, що хтось дуже швидко виключився з процесу, хтось досі працює, і це нормально. Ми до речі, мінімум раз на рік зустрічаємось. Такий собі «клуб випускників» Команди змін.

Але також ми не можемо стверджувати, що в агенції повинні працювати лише ці люди. Наразі там працюють ті, хто зараз на часі. Мені імпонує стиль роботи Олександра Прилуцького, з яким ми спільно з Василем Морським та Кирилом Томляком працювали над питаннями впровадження енергоефективних заходів у місті. Коли він йшов на керівника агенції, я подумав, що це - найкращий претендент.

Хоча перед ним місяць чи два керувала Агенцією Ірина Бистрова. А наразі вона то з’являється на заходах як заступник директора, то зникає з поля зору. На сайті Агенції також немає її у переліку членів команди. Ви якось це можете пояснити?

Я так розумію вона працює по контракту як залучений експерт. Ми повинні розуміти, що у нині діючій системі не сприймається людина, яка називається консультант, а от коли ти - заступник директора, тебе сприймають краще. Ця ієрархія до сих пір працює. Якось я спілкувався із експертом зі стратегічного планування з Литви, паном Арташесем Газаряном, колишнім заступником мера м. Клайпеди, і йому було дивно чути, коли ми називаємо мера міським головою. Він каже, що у них він називається мером, але сприймається як міський виконавець. Для них слово голова – це щось таке імперське. Тому в наших реаліях Ірину Бистрову іноді представляють заступником директора Але я впевнений, що з часом наш внутрішній клієнт, тобто мешканець, почне цінувати не тільки посади, але й якість робіт спеціалістів, ким би вони формально не були, а Ірина і є саме дуже якісним спеціалістом.

Які з цих проектів, які розробляла Агенції під вашим керівництвом, нині продовжуються?

Школа малого та середнього підприємництва (МСП) – це комерційний проект, хоча його послуги були для білоцерківців безкоштовними, але функціонування проекту фінансував фонд Василя Хмельницького K.Fund. Надалі місто має визначитися, чи хочуть вони оплачувати роботу такої школи. Муніципальний університет був проектом для підвищення кваліфікації місцевої адміністрації. Чи продовжує він працювати, не знаю. Центр кластерних ініціатив, як на мене, найвдаліший проект. Адже саме завдяки йому народилося ГО «Біла Церква туристична», яка успішно реалізовує туристичні проекти. В рамках меблевого кластеру була досягнута домовленість про дуальну освіту з професійними освітніми закладами. Проект МАГІС зупинився на рівні розробки геопорталу. Хоча планувалося, що на карту будуть наносити шари інформації про розвиток міста: що в ньому зроблено, а що планується та як це відповідає Генплану. Це могла б бути автоматизована стратегія розвитку міста. В Україні такого ніде немає. Найкраще в цьому напрямку наблизились Вінниця та Львів. Але мушу визнати, що багато дійсно хороших речей, які ми пропонували, чомусь тут нікому не були потрібні. Питання тут більше не в небажанні окремих людей, а можливо в тому, що ми ще не досягли необхідного рівня комунікації, коли замовники розвитку міста, тобто мешканці, та виконавці, тобто влада у вигляді Агенції, не до кінця ще один одного розуміють.

Дійсно, у Білій Церкві з’явилися ентузіасти розвитку туризму. Проте самостійно вони не спроможні зробити місто в цілому цікавим для туристів. Що має робити влада в цьому напрямку?

Місто повинно розуміти, навіщо йому розвиток туризму та скільки треба туристів. Пригадую, як ми почали щось робити з рекламуванням парку «Олександрія». Приїхало більше туристів і паркова адміністрація почала кричати криком, що вже вистачить туристів, бо все затопчуть. Тобто треба розуміти, чи готова Біла Церква до напливу туристів? Адже туристи – це не лише заробітки, це також тіснява, це більше сміття, це корки на дорогах, це вищі ціни.

Але якщо місто загалом вирішило, що вони хочуть більше туристів, і вони до цього готові, то влада повинна забезпечити умови для розвитку бізнесу HoReCa, а представники мати бажання та кваліфікацію для того, щоб надати відповідні послуги. Все просто, у кожного своя роль.

Розвиток громадянського суспільства – ще один напрямок роботи Агенції. Що в цьому напрямку зроблено?

У напрямку розвитку громадянського суспільства ми хотіли створити у мікрорайонах органи самоорганізації населення (ОСН), до складу яких входять мешканці відповідних вулиць. Це були б такі комунікаційні майданчики, де активні мешканці контролюють, що відбувається у них на вулиці, в будинках. Тобто, якщо йде ремонт дороги, то в цьому мікрорайоні якість робіт контролює не лише розпорядник коштів, а й жителі за допомогою ОСН. Таку модель брали з прикладу м. Тростянець, де діють вуличні комітети. Цим питанням досить успішно в межах своїх можливостей займається Оксана Сахарова, відповідне рішення було прийнято на сесії міськради. Але чомусь воно не працює. Можливо перед виборами почнуть рухати це питання.

Також дуже якісно проведено багато тренінгів з навчання громадських організацій та активістів по написанню грантових заявок. Нині я отримую від них подяки за ці знання.

Я не буду назвати конкретний населений пункт поблизу Києва, де мені довелося побувати на засіданні міськради, але скажу, що Біла Церква порівняно з цим містом - просто взірець громадянського руху. Тут є громадські активісти, які можуть дати здачі владі. Після Революції гідності таких людей побільшало. Дуже розвинене волонтерство у місті, думаю, що завдяки дислокації у Білій Церкві 72 ОМБР. В принципі все це зумовило високий рівень свідомості громадянського суспільства. Громадським організаціям та активістам побажав би включатися в роботу не лише критикою, але й пропозиціями, конструктивними рішеннями, відмовитися від популізму, вимагати від влади реальних речей. Якщо ж влада свідомо йде на порушення, громадським організаціям не варто зводити боротьбу до посту у Фейсбуці, а звертатися до правоохоронних органів.

Агенція взялася підтримувати бізнес нашого міста. Чи вдалося їй це?

Коли ми починали проводити перші фокус-групи, було видно, що бізнес не комунікує між собою, є лише жорстка й непримиренна конкуренція. Завдяки заходам, які провела агенція, бізнесмени почали спілкуватися, вирішувати проблемні питання спільно. Дуже добре, що Біла Церква ввійшла в п’ятірку Рейтингу прозорості інвестиційного сектору, який розробила Міжнародна антикорупційна організація Transparency International. Це теоретично дасть шанс залучення інвесторів. Але треба розуміти: інвестор диктує умови. Агенція, якщо вона створить індивідуальний підхід до інвесторів, то інвестор прийде. Хоча не слід очікувати швидких наслідків. До слова, Вінниця розпочала таку роботу ще за часів мера Володимира Гройсмана у 2006 році, але інвестиційний ефект місто відчуває лише зараз. Тобто це тривалий процес.

Як ви думаєте, Агенція потрібна нинішній місцевій владі?

Те, що агенція працює досі, це добре. Треба дати їм шанс розвиватися. Агенція може стати нейтральним майданчиком для порозуміння між різними політичними групами, та й взагалі комунікаційною платформою влади, бізнесу та громади, якою ми її задумували Якщо ж нинішня влада не скористається всіма можливостями агенції, то цим скористається наступна влада. Принаймні, у неї вже буде готовий інструмент для розвитку міста.