Саксаганці під завісу сезону показали голу правду життя

  • Середа, лип. 06 2016
  • Автор 
Фото: театр ім. П. Саксаганського Фото: театр ім. П. Саксаганського

Саксаганці, гідно завершивши черговий театральний сезон, пішли у заслужені відпустки, а місто все ще знаходиться під враженням двох останніх прем’єр, які  були презентовані митцями наприкінці червня. І якщо драму «Нехай одразу двох не любить» можна сміливо назвати одою піднесеним почуттям, то трагікомедію (а, вірніше, трагедію) «Баба Пріся» складно охарактеризувати кількома словами. Але потрібно визнати: вона зачепила за живе кожного.

Здавалося б, що за 30 років, які минули після аварії на Чорнобильській АЕС, нікому не вдасться відкрити нічого нового. Павлу Ар̓є це вдалося. Молодий сучасний драматург відкрив вікно у той постчорнобильський світ, який ми не бачили, або ж не хотіли бачити, свідомо ховаючись від проблем. Так зручно. Це нас не стосується. Ми живемо у своєму комфортному мирку, то чому у нас мають боліти голови за чужі біди? Насправді ж проблема, на якій намагався сфокусувати нашу увагу автор набагато глобальніша. Вона стосується не просто однієї Богом забутої родини. Вона стосується всіх нас. Бо ми поступово, день за днем, втрачаємо найважливішу цінність – нашу людяність.

В основу п’єси покладена історія однієї сім’ї, життя якої скалічила аварія на ЧАЕС. Головна героїня - баба Пріся. На перший погляд дивакувата стара, яка ні на що в світі не проміняє свою рідну землю. Тут, у чорнобильській глибинці вона народилася, тут прожила складне життя, тут бажає і померти. Вона не боїться ні радіації, ні хижих звірів, розуміє кожну рослинку, кожне деревце. Не розуміє лише людей, які заради власної забаганки готові знищити усе живе. Вміючи домовитися із природою, баба Пріся, не знає як це зробити з людьми, тому і не може урятувати від трагедії доньку і внука.

 «Не стріляйте, я людина!», - благає переляканий Вовчик і немов загнаний звір, забивається у кущі. Але чують його лише сполохані птахи, бо все заглушують пронизливі постріли та п’яний регіт розбещених життям младоолігархів…

П’єса надзвичайно складна і для сприйняття, і для відтворення. Проте молодий режисер,  визнаний майстер  психологічної драми Анатолій Зеленчук разом із акторами театру зуміли знайти ту нитку, яка зачепила за живе кожного глядача. Вони показали голу правду життя. Без прикрас. Сліз не приховували навіть чоловіки. Безперечно, ненормативна лексика, яка звучала зі сцени, дещо різала вуха. Але головне не це. Ми маємо усвідомити, що найбільша цінність – це життя. І кожен має на неї право.

Складна роль баби Прісі випала на долю заслуженої артистки України Людмили Мерви. І вона з цією непростою роботою гідно справилася. Актриса не просто зіграла, вона за кілька годин прожила ще одне життя. І хвилинами здавалося, що справжня баба Пріся звертається до кожного з нас. Вона просить нас схаменутися. Благає і заклинає. Поки не пізно… 

Тетяна Соловей, для БЦ News

Прочитано 712 раз
Опубліковано в Дозвілля

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Поділитись новиною

Відправити в FacebookВідправити в Google BookmarksВідправити в TwitterВідправити в LinkedIn

  Сторінки в соц. мережах

На що найбільше витрачаєте коштів при підготовці дитини до школи?

на ранець, шкільне приладдя - 6.3%
на шкільну форму, взуття - 50%
на грошові внески у школу - 18.8%
на букети квітів і подарунки для вчителів - 12.5%
не витрачаємо багато коштів, обходимемося мінімумом витрат - 12.5%

Всього голосів: 16
The voting for this poll has ended

Вибір редакції

Читайте також

Фото та відео