Історія Олександрійського бульвару у Білій Церкві

  • Середа, черв. 08 2016
  • Автор 
Фото: Роман Наумов Фото: Роман Наумов

У лютому 2016 року депутати Білоцерківської міської ради перейменували вулиці міста, поміж яких був і бульвар 50-річчя Перемоги. Нині він має свою історичну назву - Олександрійський бульвар. Коли ця вулиця з'явилася у нашому місті і чому так названа, розповів БЦ News кандидат історичних наук, краєзнавець Євген Чернецький.

З другої половини XVI століття Білу Церкви захищав міський вал з декількома вежами. Більшість з них були, як тоді казали, глухими – тобто слугували лише для оборони. Проте дві з них мали брами, якими у денний час можна було заїхати до міста, або виїхати з нього. Одна з них називалася Бердичівською, бо від неї починався шлях через Сквиру на Бердичів.

Вздовж бердичівського шляху лежали поля білоцерківських міщан, а також осаджені ними хутори. З часом ці хутори з’являлися все далі від валів і веж Білої Церкви. У третій чверті XVIII століття хутір місцевого протопопа Колтуновського був вже аж у лісі, де згодом стала “Олександрія”.

У середині 1780-х років Браницькі у згаданому лісі розпочали будівництво своєї резиденції, яка отримала назву на честь графині Олександри. Відтак рух між містом та “Олександрією” став значно інтенсивнішим. Окрім подорожуючих у бердичівському напрямку та білоцерківців, які їхали до своїх хуторів, щодня цим шляхом почали їздити графські будівельники, садівники, урядники і слуги.

На початку ХІХ століття частина битого шляху перетворилася вже на найбільшу білоцерківську вулицю, яку згодом оформили у вигляді бульвару. Він отримав назву згідно зі своїм напрямком – Олександрійський. Бульвар починався від місця, де сполучувалися дві вулиці – Комісарівська (потім Сенаторська, Радянська, а зараз невластивий початок бульвару) і Бердичівська (зараз Богдана Хмельницького).

Олександрійським бульваром їздили до резиденції Браницьких усі їхні гості. Відомо, наприклад, що цим шляхом їхав у 1817 році російський імператор Олександр І, який принагідно відвідав одну з селянських садиб, які поступово заповнювали простір обабіч бульвару.

На той час і аж до ХХ століття Олександрійський бульвар мав посередині шлях обсаджений деревами. Вже після Другої світової війни він змінив свій вигляд – центральний простір став пішохідним, а обабіч був влаштований двосторонній рух. Частину старого Олександрійського передмістя знесли і забудували спочатку цегляними, а згодом панельними будинками. Ще в межах міста Олександрійський бульвар переходить у Сквирське шосе, частиною якого він був понад 200 років тому.

На Олександрійському бульварі є три вузлові компоненти. Перший – перетин з вулицею Водопійною – колись був дуже важливим для білоцерківців, адже ним гнали з пасовищ до Росі на водопій худобу.

Другий почав утворювати у зв’язку з будівництвом у 1870-х роках Фастівської залізниці зі станцією Біла Церква. Відтак з’явилася вулиця Вокзальна, яка сполучала залізничну станцію з бульваром. У повоєнні часи, коли на новому місці довелося будувати нову замість розбомбленої залізничну станцію, з’явилася і вулиця, яка виконує функцію сполучення вокзалу і бульвару – Олеся Гончара (йде паралельно старої Вокзальної). Розвиток простору на з’єднані бульвару і Вокзальної розпочався, напевно, у зв’язку з перенесенням сюди церкви святого Пантелеймона. У часи Першої світової війни вона була спочатку полковим храмом неподалік тифозного кладовища (при залізниці). У 1918 році церква стала духовною частиною табору Січових стрільців, а потім – після перенесення – парафіяльним храмом і навіть якийсь час кафедральним собором Білоцерківської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви. У післявоєнні часи тут була спроектована і збудована площа, акцентом якої є пам’ятник білоцерківському революціонеру початку ХХ століття Петру Запорожцю, якого хибно відносять до послідовників Леніна. Автором погруддя став всесвітньо відомий український скульптор Івана Кавалерідзе. У просторі Білої Церкви це єдина на сьогодні скульптура такого високо рівня. Напроти вже в 1990-ті роки розрісся один з ринків.

Нарешті третім вузловим компонентом став збудований за радянських часів Критий ринок, навколо якого також розвинулася продуктово-речова торгівля.

Прочитано 2941 раз
Опубліковано в Дозвілля

Коментарі  

Анатолій
0 #1 Анатолій 11.06.2016, 02:36
На ділянці від Гренадера до налогової маємо завужену проїздну частину. На цій ділянці виникає багато ДТП. Якщо власники пустиря нічого там не будують, то може місту слід було викупити там частину землі і розширити дорогу.
Цитата

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Поділитись новиною

Відправити в FacebookВідправити в Google BookmarksВідправити в TwitterВідправити в LinkedIn

  Сторінки в соц. мережах

На що найбільше витрачаєте коштів при підготовці дитини до школи?

на ранець, шкільне приладдя - 6.3%
на шкільну форму, взуття - 50%
на грошові внески у школу - 18.8%
на букети квітів і подарунки для вчителів - 12.5%
не витрачаємо багато коштів, обходимемося мінімумом витрат - 12.5%

Всього голосів: 16
The voting for this poll has ended

Вибір редакції

Читайте також

Фото та відео