Автор презентував слухачам свою четверту книгу, в якій зібрані лірична поезія, патріотичні вірші, гуморески, присвяти. «Ця книга для тих, хто любить Україну, хто кохав і був коханим, хто найскладніші життєві ситуації сприймає з посмішкою і гумором», - каже Леонід Гажала.
Леонід Гажала розповідає про те, як почав писати, так: "Мене цьому ніхто не вчив, не підказував. Я просто римував слова і старався менше афішувати свою писанину, боючись насмішок. Ще, може те, що я почав писати заслуга сотень і сотень книжок, які перечитав, починаючи з казок з першого класу. Читав все підряд - книги, журнали, газети. Навіть, женучи в поле корову, брав з собою читання".
Шлях до слави у пана Леоніда був тернистий, не завжди і не всі маститі літератори хотіли визнавати творчий дар Гажали. Після армії, працюючи у Білій Церкві на початку 70-років, насмілився понести у літературну студію "Заспів" свої вірші. Але там один відомий літератор, який через багато років, підписуючи йому книгу, назвав Леоніда Гажалу білоцерківським самородком, не сприйняв його творчості. Після його критики у пана Леоніда на довгі роки пропало бажання брати в руки перо. І лише у 1989 році вийшла його перша гумореска "Велика подяка", яка пішла у світ. А вже після цього почали виходити віршовані збірки.
Варто зазначити, що з поетом академісти знайомі давно і навіть цитують його гуморески на пам'ять, адже він пише настільки цікаво, дотепно і водночас зрозуміло і просто, що його можна сміливо назвати нашим місцевим Павлом Глазовим. Ось приміром одна з його гуморесок:
У кімнату до матусі
Вбіг синочок Вася:
- Ага, мамо, а я знаю
Де у вас я взявся.
Казав тато, як була ти
Кізкою малою
То він козликом дурненьким
Бігав за тобою.
Ви скубли травичку разом
Бігали, сміялись,
Через кущики стрибали –
От і дострибались.
- То не так було, синочку,
Каже мама Васі,
- Я була тоді синичка,
Орлом – дядя Стасик.
Ми літали з ним, літали,
І ти появився.
А твій тато як був козлом,
Так і залишився.
Тож і цього разу автор декламував, причому напам’ять, свої вірші та гуморески. А вдячні читачі реагували бурхливими оплесками та іскрометним сміхом. А по закінченню зустрічі охоче купували нову збірку автора під назвою «Я так живу». До речі, збірку можна придбати у філії – бібліотеці №10 по вул. Крижанівського, 8.
Варто зазначити, що для клубу «Чарівна мить» зустрічі з поетами та письменниками стали звичними та улюбленими заходами, адже директор бібліотеки Ганна Нагорна постійно когось запрошує. Приміром, минулого року у цю осінню пору академісти зустрічалися з лауреатом Шевченківської премії Мирославом Дочинцем, а у грудні цього року знову відбудеться така ж зустріч.