Аби не було фальсифікацій, журі вийшло із зали, поки господині розкладали на столі пронумеровані тарілочки зі своїми варениками. Потім запросили членів журі для дегустації та виставлення оцінок. І поки чоловіки пробували вареники, радилися, яку кому поставити оцінку, жінки не сиділи, склавши руки. Ведуча заходу спершу розповіла про те, звідкіля родом вареники, у яких обрядових дійствах використовується та які традиції українського народу пов’язані саме з варениками. А затим запропонувала пограти у вікторину. Слухачі вгадували, приміром, скільки солі з’їдає за своє життя людина, який овоч називають золотим яблуком, яке вухо краще чує музику тощо.
Гарний настрій заходу забезпечив і виступ ансамблю клубу «Серпанок», який виконав традиційну пісню «Ой мій милий вареничків просить» та інші народні пісні.
Настала черга підбити підсумки робити журі. Чоловіки, хитро посміхаючись, вийшли з кімнати нібито для визначення результату, а господині затамували подих. І ось довгождана мить: оголошують результати конкурсу. Та раптом виявилося, що у журі немає номінантів ні на перше, ні на друге, ні на третє місце. Вердикт журі був такий: не буває поганих вареників, буває мало вареників. Всі вареники, які спробували члени журі, виявилися дуже смачними і вибрати поміж них найкращий, – неможливо. Такий результат, коли перемогла дружба, сподобався господиням і всі охоче приступили до поїдання кулінарних витворів.
Причому кожен хотів пригостити сусіда своїми варениками, почастувати узваром, соком, солоними огірочками, медом, сметаною. Обмінювалися й рецептами, а після частування, продовжили співати та декламувати вірші.
Ось так, легко, весело, невимушено, у дружній атмосфері пройшов один із заходів клубу «Серпанок». Варто зауважити, що кожен клуб Академії пенсіонерів проводить щотижня по одному заходу на ту тематику, яку академісти самі обирають і самі до неї готуються.