Біла Церква для вас - не нове місто у гастрольній програмі. Зокрема, у березні 2015 року ваш гурт завітав до нашого міста з концертом. Наскільки білоцерківська публіка відрізняється від глядачів з інших міст, як сприймають, які ваші враження від цього концерту та нашого міста?
Ми ніколи не ділили публіку на кращу чи гіршу. Скажу вам більше, публіка завжди залежить від виконавця, який виходить на сцену. Якщо він чесно, щиро і професійно виконує свою творчу роботу, у нього завжди буде публіка, куди б він не приїхав. Щоправда, мушу таки зізнатися, що в містах України – найрідніша, найближча нам публіка. І Біла Церква у цьому – не виняток.
Яку програму готуєте на цей раз, чи будуть нові пісні?
Так, привеземо багато нових пісень. Зрештою, це буде абсолютно нова програма, яку ще мало де чули і яку тільки цього літа починаємо презентувати на концертах. Саме ця програма невдовзі стане основою нашого нового компакту, який вийде напередодні 25-річчя «Терції».
Ви виконуєте й пісні інших співаків, зокрема Кузьми Скрябіна, Андрія Панчишина, Богдана Весоловського, Володимира Івасюка. Чи поповнився ваш репертуар саме такими піснями і чи почують їх білоцерківці?
Пісні усіх перерахованих музикантів білоцерківці точно почують (усміхається). Кожна з цих пісень потрапляла до репертуару «Терції» не просто так і аж ніяк через брак власної авторської творчості. Беручись виконувати пісні Кузьми Скрябіна, Андрія Панчишина, Богдана Весоловського, Володимира Івасюка, ми не лише засвідчуємо свою велику повагу до кожного із них, а хочемо, щоб їхні пісні жили і після них – жили якомога довше.
Чи плануєте найближчим часом гастролі за кордон і якщо так, то куди саме?
Цього літа у нас заплановані гастролі до США і Великої Британії. В Америку збираємося у липні на відомий щорічний Український фестиваль Soyuzivka-2016, який цьогоріч святкує своє 10-річчя. Це найкрупніший у США фестиваль, присвячений Україні і популяризації української культури. А у серпні у нашому гастрольному графіку – сольний концерт в Лондоні.
Як ви ставитесь до того, що активісти в тих чи інших містах блокують виступи артистів з політичних мотивів, зазвичай за те, що вони гастролюють у Росії?
Ніхто в Україні не відміняв ані свободи слова, ані свободи мирних зібрань. Кожен має право висловити свою думку. Тому, якщо хтось бажає висловитися проти тих артистів, які продовжують виступати в Росії, - це його право.
За останні два роки, ніде правди діти, населення зубожіло, адже зріс курс долара, а за ним – і ціни, зросла «комуналка». Чи відчув ваш гурт це на собі, можливо, люди стали менше ходити на концерти, бо немає коштів на квитки?
Ми – частина українського народу. І завжди добре розуміємо, у яку сторону розвивається життя – у кращу чи гіршу, які часи переживають українці – кращі чи гірші. Водночас особливість «Піккардійської Терції» як гастролюючого колективу у тому, що практично 90 відсотків наших концертів залежаться від наших касових зборів, тобто від того, скільки людей у тому чи іншому місті прийде послухати нас. І не буде перебільшенням, якщо припущу, що за останні п’ять років ми дали по Україні, мабуть, рекордну кількість концертів, якщо порівнювати нас із іншими виконавцями. Ми прекрасно розуміємо, наскільки складні часи переживають українці зараз, наскільки криза і реформи впливають на їхні гаманці… Але на наші концерти – не захмарні ціни на квитки. До речі, ми не піднімали цін на наші виступи.
Ви, напевно, одні з небагатьох українських співаків, які не стараються бути «поза політикою». Вам не байдуже те, що відбувається в державі. Як ви оцінюєте ці два роки війни з Росією, яку політики скромно називають АТО?
Я не знаю людини, яка сперечалася б із тим, що уже понад два роки в Україні іде війна, що триває військова агресія Росії проти нашої країни. Але давайте також дивитися правді в очі і констатувати, що за останній рік війни на Донбасі загинуло значно менше людей, ніж у час прямого протистояння. Наші західні партнери далі на нашій стороні, вони далі продовжують санкції проти Росії. Зрештою, встановлення миру на нашій землі повинне відбуватися різними методами. І, як на мене, дипломатія тут – на першому місці. Війна – це смерть, голод, знищення нації… Тому, якщо є можливість не допускати прямого воєнного протистояння, це потрібно робити.
Ви були з концертами у наших бійців і на фронті, і в госпіталях? Як вони сприймають такі візити артистів?
Візити артистів, як і всіх добрих людей, до наших солдатів – надзвичайно важливі. Таке спілкування є для них певною розгрузкою, переключенням від того, що відбувається на фронті. Війна – це завжди страшно… Хлопцям, які пройшли війну, треба допомагати не тільки ліками чи фізичною реабілітацією – їм треба лікувати душі. І якщо ми, артисти, можемо у цьому допомогти, - це наш обов’язок, наш внесок у загальну справу, у перемогу. Зрештою, хіба зараз можливо стояти осторонь подій в Україні?
І, наостанок, що б побажали читачам БЦ News та усім білоцерківцям?
Найперше – миру. А ще – набратися терпіння. Повірте, ми і собі це кажемо чи не щодня. Країну треба міняти. А не може бути так, щоб зміни подобалися усім. Треба звикати до думки, що вже ніколи не буде так, як було раніше. Буде – тільки краще! Бо ж куди уже гірше?..